Головна Головна -> Реферати українською -> Дисертації та автореферати -> Скачати безкоштовно: Стилістика символізму в модифікації фортепіанних жанрів прелюдії та етюду в ХІХ - початку ХХ століть

Загрузка...

Стилістика символізму в модифікації фортепіанних жанрів прелюдії та етюду в ХІХ - початку ХХ століть / сторінка 7

Назва:
Стилістика символізму в модифікації фортепіанних жанрів прелюдії та етюду в ХІХ - початку ХХ століть
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
18,27 KB
Завантажень:
45
Оцінка:
 
поточна оцінка 3.0


Загрузка...
Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10 
Дослідження буття етюду та прелюдії, які максимально зближуються в художній практиці XVI-XVIII ст. як прерогатива образотворчого мистецтва (етюд) і музичних занять (прелюдія), виявляє на тлі інтенсивного “вбирання” музикою композиційного принципу від живопису, особливого роду висунення етюдної типології в музиці. Таке висунення відбулося на хвилі просимволістських орієнтувань пізнього класицизму і бідермейеру як ранньоромантичного синкретизму відродженої духовної традиції і досягнень естетико-плотського досвіду самодостатньої художності XVII-XVIII ст.
Поява інструктивного етюду на порозі ХІХ століття знаменувала символічну самодостатність показників музичної майстерності – перш за все, у сфері фортепіанного виконання, за яким стояли альтернативи оркестральної бетховенської і клавесинної моцартіанської ліній, що стали в діахронних вимірюваннях шляхом фортепіанного мистецтва в ХІХ і в ХХ століттях. Поява інструктивного етюду, в спадкоємство трактування цього жанру в живопису, відображала перемогу композиційної техніки мислення в музиці, коли музикант оперує “заготовками прийомів”, тоді як риторична традиція орієнтувала проходження “від ноти до ноти”, від музичної реактивності на текст, коли континуум виконавської творчості співаків і інструменталістів був провідним моментом музичного мислення.
У даній роботі наполягаємо на високому смислі музичної символіки інструктивних етюдів, співвіднесеність з якими зберіг і художньо-самостійний етюд (Шопен, Скрябін, Дебюссі), ідея якого полягала в презентації цілого Майстерності за допомогою диференційованого показу окремих прийомів і способів. Інструктивний етюд зберігав іманентно-музичні смисли віртуозної доблесті їх повноцінного донесення. Тоді як художньо-самостійний етюд (апогей його в творчості Ф. Ліста) максимально сполучав іманентну музичність з асоційованими із позамузичного оточення якостями виразу (“засобами музики не про музику”).
Геній Ф. Шопена опирався “відгородженню” від символіки інструктивності в його фортепіанних Етюдах, які він дистанціює в кількісних критеріях від своїх же Прелюдій. Останні, за вдалим формулюванням Й. Хоміньського, є “малими етюдами”, але, на відміну від своїх “укрупнених подібностей”, є більшими носіями риторичної традиції ДТК Й. С. Баха. У нашому дослідженні визначився паралелізм темпово-жанрових уподібнень ДТК і Прелюдій Шопена – в співвідношенні пар Прелюдій в аналогії з “малими” циклами Прелюдія-Фуга Й. С. Баха. За наявністю “бахівських знаків” в Етюдах Шопена вказане уподібнення не простежується. Поемно-сонатна циклізація Етюдів, при поемній же самостійності творів цього роду, утворює окремий символічний пласт музичної змістовності, тим паче, що ряд Етюдів Ф. Шопен писав “за моделлю”, свідомо вносячи неавторські фрагменти в сукупне авторство композиції.
Дослідження дозволяє стверджувати, що в названих жанрах національні ознаки своєї стилістики як польського композитора, Ф. Шопен уникав демонструвати, – зокрема символізуючи образ Батьківщини в Етюді № ор. 10 як “далекої Коханої” романтичного шанування чистоти світу фантазії.
Етюди і Прелюдії О. Скрябіна, ор. 8 та ор. 11, що успадкували безпосередньо досвід Ф. Шопена, виявили деякі принципово нові показники трактування цих жанрів, що обумовлені свідомою установкою на символістський образ думки. І ці прийняті їм корекції спадщини Ф. Шопена тим більше послідовно виявилися в ор.67, 74 і ін. Зберігаючи масштабну дистанцію між Етюдами і Прелюдіями, задану Ф. Шопеном, російський композитор “зближує” дані типології укрупненням масштабу циклу – в Прелюдіях (24) в порівнянні з Етюдами (12). Прелюдії і Етюди, на відміну від Ф. Шопена, у О. Скрябіна відмічені національною характерністю ритмічних проявів – п’ятидольність, вальсовість (як спадщина “російського бідермейера” Московської школи). Вказаний жанровий показник – вальсовість – утворює спеціальну лінію виконавського підходу В. Софроницького, справедливо визнаного як найбільш переконливого інтерпретатора музики О.
Загрузка...

Завантажити цю роботу безкоштовно

Загрузка...
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10 
Реферат на тему: Стилістика символізму в модифікації фортепіанних жанрів прелюдії та етюду в ХІХ - початку ХХ століть

BR.com.ua © 1999-2018 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок