Головна Головна -> Реферати українською -> Дисертації та автореферати -> Українською мовою реферат: КАМЕРНИЙ АНСАМБЛЬ: ТЕОРЕТИКО-КУЛЬТУРОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ

КАМЕРНИЙ АНСАМБЛЬ: ТЕОРЕТИКО-КУЛЬТУРОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ / сторінка 14

Назва:
КАМЕРНИЙ АНСАМБЛЬ: ТЕОРЕТИКО-КУЛЬТУРОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
32,09 KB
Завантажень:
105
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21 

Визначено основні соціальні функції камерно-ансамблевої культури (ігрова, комунікативна, етико-соціальна, консолідаційна, церемоніальна, естетична, духовно-інтелектуальна, гедоністична, розважальна), а також деякі більш часткові, своєрідні (соціальна функція “поєднувача сердець” щодо фортепіанного дуету XIX ст.).
Висунуто гіпотезу про близькість соціокультурної парадигми основних типів ансамблевої і карткової гри (ансамблі концертно-віртуозного напряму – азартні гри; домашнє ансамблеве музикування – комерційні гри) в культурі кінця XVIII-XIX ст.ст. (особливо в добу романтизму), а також віртуозного романтичного ансамблю концертного і симфонізованого типу та романтичних азартних ігор і дуелі.
Типологічну спільність цих явищ детерміновано семантичною схожістю їх соціальних ролей, соціокультурних моделей, корпоративно-ритуалізованим, церемоніальним засобом функціонування, певною змістовною і формальною подібністю їх ігрових комунікативних моделей, найважливіших психологічних, естетичних і хронотопічних (ідилічний і театральний хронотопи) ознак.
Сьомий розділ “ЕСТЕТИКА КАМЕРНОГО АНСАМБЛЮ” складається з трьох підрозділів.
У першому підрозділі “Історична еволюція ансамблевої естетики” надано стислий історичний огляд становлення і розвитку камерно-ансамблевої естетики від часів Відродження та Бароко. Визначено ознаки усталення камерно-ансамблевої естетики в період віденського класицизму, її наступної еволюції в добу романтизму та суттєвого трансформування в ХХ ст. з подальшим підвищенням етико-філософської спрямованості, посиленням подвоєності, амбівалентності, рис елітарності і езотеричності.
Висунуто гіпотезу про семантичний взаємозв’язок етико-філософських принципів камерного ансамблю ХХ ст. з філософією екзистенціалізму.
У другому підрозділі “Число в ансамблевій естетиці” аналізується роль музичної числової символіки як чинника формування камерно-ансамблевої естетики, зокрема її вплив на усталення “кількісної семантики” основних ансамблевих жанрів (дуету, тріо, квартету, квінтету, секстету).
Розглянуто особливу роль в ансамблевій культурі троїчних і дуальних моделей, висунуто гіпотезу про їх роль в еволюції камерно-ансамблевих жанрів та загальну спрямованість цього процесу.
У третьому підрозділі “Категоріальна специфіка ансамблевої естетики” визначено роль категоріального підходу до питань ансамблевої естетики, пов’язаного з відбиттям в ансамблевих жанрах основних змістовних і формальних естетичних категорій (гармонії, міри, пропорції, симетрії, прекрасного, піднесеного, ідилічного, ліричного, героїчного, досконалого тощо).
Ознакою камерно-ансамблевої естетики є її особливий етос, морально-етична спрямованість, синтез етичного і естетичного начал.
Підкреслено роль гармонії як основної щодо ансамблю і ансамблевої культури естетичної категорії та її ознаки – “серединність”, узгодженість і розмірність цілого і частин, принцип єдності в багатообразності; визначено головні функціональні аспекти реалізації гармонії в камерному ансамблі (акустичний, комунікативний, функціонально-ієрархічний, темброво-регістровий, художній, виконавсько-технологічний. Ансамбль виступає також своєрідною мірою досконалості, її художнім символом.
Визначено роль міри і пропорційності як провідних жанроутворюючих чинників функціонування ансамблю (міра як баланс кількісних і якісних ознак виконавства виявляється в обмеженості величин і їх пропорційності; міра одиничності наближує ансамблеве виконавство до сольного, міра множинності – до колективного). Міра є головною детермінантою побутування ансамблю (співвіднесеність явища ансамблю, ансамблевої взаємодії з людиною, баланс ансамблевих партій), його просторового функціонування (обмеженість і замкненість камерних обсягів і просторів) і уособлює комунікативний чинник в ансамблі (межі ансамблевого спілкування, його діалогічний чи полілогічний тип). Людина є основною одиницею міри в камерному ансамблі, іншими – ансамблева партія і інструментальний тембр, між якими є кількісна відповідність.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21 



Реферат на тему: КАМЕРНИЙ АНСАМБЛЬ: ТЕОРЕТИКО-КУЛЬТУРОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок