Головна Головна -> Реферати українською -> Дисертації та автореферати -> Безкоштовно реферат скачати: КАМЕРНИЙ АНСАМБЛЬ: ТЕОРЕТИКО-КУЛЬТУРОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ

КАМЕРНИЙ АНСАМБЛЬ: ТЕОРЕТИКО-КУЛЬТУРОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ / сторінка 9

Назва:
КАМЕРНИЙ АНСАМБЛЬ: ТЕОРЕТИКО-КУЛЬТУРОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
32,09 KB
Завантажень:
105
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21 
За специфікою стильової і жанрово-семантичної генези ця категорія ансамблів розподіляється на ансамблі камерної орієнтації класичного типу, пов’язані з “чистою”, непрограмною музикою, філософсько-інтелектуальним складом мислення, переважанням у композиторській творчості творів крупних форм, та ансамблі камерної орієнтації лірико-романсового типу, де втілені образи емоційно-особистісного характеру, часто програмні (автобіографічні), та є своєрідна жанрова гармонія між інструментальним і вокальним типами музичного мислення.
Підкреслено принципову роль тенденцій до “концертизації” і “симфонізації” камерного ансамблю (відповідно до останньої вжито терміну “камерний симфонізм”, запропонованого Б.В. Асаф’євим).
Визначені провідні структурно-рольові моделі камерно-інструментального ансамблю цієї доби та їх специфіка, насамперед: 1) модель obligato, 2) модель “соло – акомпанемент” (термін О. Зав’ялової), 3) модель рівноправного ансамблю з двома підвидами: а) модель однорідного струнного ансамблю; б) модель неоднорідного камерно-фортепіанного ансамблю, де діє принцип ансамблевої рівноваги обох складових.
Ознаками романтичного етапу еволюції камерного ансамблю є остаточне усталення жанрової моделі рівноправного ансамблю як основної (насамперед щодо фортепіанних і струнно-смичкових ансамблів) та кристалізація її структурних і змістовних характеристик. В камерно-фортепіанних ансамблях рольові взаємини виконавських партій трансформуються через зміну ансамблевої ролі фортепіано на провідну (особливо в жанрах фортепіанного тріо, квартету і квінтету) та остаточне перетворення віолончелі на мелодійний інструмент.
Визначено усталення тенденцій до синтезу камерності, концертності і симфонічності в камерно-фортепіанних (дуети, тріо, квартети, квінтети) і фортепіанних ансамблях та роль струнного квартету і фортепіанного дуету як улюблених жанрів композиторської творчості та професійного і аматорського виконавства XIX ст.
У п'ятому підрозділі “Камерний ансамбль ХХ ст.” надано загальну характеристику основних тенденцій і шляхів еволюції камерного ансамблю в минулому сторіччі.
Визначено роль камерного ансамблю як своєрідної творчої лабораторії доби через притаманні йому психологізм, філософсько-етичну спрямованість, виконавську мобільність і схильність до експериментів у галузі музичного мислення, мови і стилю.
Підкреслено полістилістичний характер цього етапу ансамблевої еволюції, множинність підходів і принципів, парадоксальне поєднання тенденцій до найновіших ідей і технологій та до відродження барокових традицій (вільна імпровізаційність, функціонально-ієрархічна неструктурованість, відсутність єдиної типологічної схематики ансамблю, відмова від традиційних ансамблевих складів та усталених класико-романтичних правил), роль внутрішньої полілогічності ансамблю, посилення ролі ігрового самовиразу особистості через ансамблеве музикування та творчість (зокрема через імпровізаційність як прояв гри і випадковості), відродження принципу ансамблевої “маски” (через застосування нетрадиційних засобів гри на музичних інструментах, несподіваних тембрів, неканонічного розподілу “ролей” між “персонажами” ансамблю) та пов’язаний із ним принцип “остраніння”, а також звернення до музичного досвіду позаєвропейських культур.
Визначено ексклюзивну роль камерно-ансамблевої культури як виразника найважливіших духовних і стилістичних ознак ХХ ст., специфічні для камерного ансамблю цієї доби етичні тенденції, посилення суто інтелектуального типу музичного спілкування, провідну роль спільного музикування в більшості методів сучасної музичної педагогіки, виникнення і розвиток нових форм ансамблевого музикування (джаз, рок тощо).
У шостому підрозділі “Основні напрями еволюції ансамблевих жанрів (висновки)” зроблено висновків щодо характеру еволюції ансамблевої музичної культури, зокрема камерного ансамблю, та стосовно специфіки її основних етапів.
Визначено основні напрями становлення ансамблевих жанрів у органологічному, семантичному та виконавському аспектах.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21 



Реферат на тему: КАМЕРНИЙ АНСАМБЛЬ: ТЕОРЕТИКО-КУЛЬТУРОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок