Головна Головна -> Реферати українською -> Дисертації та автореферати -> Безкоштовно реферат на тему: ПРОГНОЗУВАННЯ ТА ПРОФІЛАКТИКА ПЕРИНАТАЛЬНИХ УСКЛАДНЕНЬ У ЖІНОК ЗІ СПОЛУЧНОТКАНИННИМИ ДИСПЛАЗІЯМИ

ПРОГНОЗУВАННЯ ТА ПРОФІЛАКТИКА ПЕРИНАТАЛЬНИХ УСКЛАДНЕНЬ У ЖІНОК ЗІ СПОЛУЧНОТКАНИННИМИ ДИСПЛАЗІЯМИ / сторінка 11

Назва:
ПРОГНОЗУВАННЯ ТА ПРОФІЛАКТИКА ПЕРИНАТАЛЬНИХ УСКЛАДНЕНЬ У ЖІНОК ЗІ СПОЛУЧНОТКАНИННИМИ ДИСПЛАЗІЯМИ
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
28,56 KB
Завантажень:
480
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16 
9,10), застосування особливого медичного супроводу, який включає, зокрема, фармакологічний вплив, що забезпечує підвищення тонусу судин, зменшення проникності, пригнічення локальних запальних реакцій. Наш вибір із цією метою Детралексу (Сервье, Франція) – рослинного ангіопротектору – обумовлений його високою біодоступністю, відсутністю ембріотоксичного та тератогенного ефектів [В.Ю. Богачёв, 2003, K. Boisseau, 2002].
У проведеному нами дослідженні засвідчено протективний вплив даного препарату щодо виношування вагітності і стану ФПК. Так, у групі 1.3 (монотерапія вагітних із СТД Детралексом) у порівнянні з групою 1.2 (традиційне ведення) у 1,9 рази знижується частота рецидиву загрози аборту, у 2,6 рази – передчасних, в 2,8 рази – стрімких і швидких пологів (p<0,05), а також збільшується частота сприятливих перинатальних результатів.
Народження дитини в асфіксії відбулося лише в 1.2 підгрупі (2,8%), де частота кардіореспіраторної депресії у 5 разів перевищувала показник у 1.3 підгрупі (7,0% і 1,3%). Загальна частота транзиторних станів у новонароджених 1.2 підгрупи була достовірно вищою, порівняно з 1.3 (49,3% проти 24,0%). Варто уваги, що на фоні лікування Детралексом цей показник був наближений до відповідного у СТД-залежних жінок 2 групи (20,8%).
Використання Детралексу вагітними із СТД призвело до позитивної динаміки показників пологового травматизму новонароджених: при загальній частоті пологових травм у 1 групі у 8,2% та сумарному показнику для жінок із СТД-фенотипом (1 і 2 групи разом) у 4,4%, відсоток даної патології у 1.3 підгрупі набув зниження до 2,7%, а у 1.2 підгрупі – зростання до 9,9%, що навіть є вищим за показник в 1.1 групі – 7,9% (p<0,05).
При аналізі захворюваності на ГІУ ЦНС встановлено позитивний вплив Детралексу на цей показник: частота в 1.2 підгрупі 19,6%, а в 1.3 – 8,0% (p<0,05), що наближується до даних групи 2 – 6,1% (р>0,05).
Достовірних відмінностей маси, довжини дитини, оцінки за шкалою Апгар, маси плацент у порівнювальних групах нами не встановлено (р>0,05).
Відносно високі показники порушень ранньої неонатальної адаптації, а також пологового травматизму і ГІУ ЦНС при використанні вагітними із СТД дезагрегантів і реологічних препаратів, напевне, є свідченнями потенціювання механізмів СТД-залежної патології, що дає підставу вважати доцільним обмежене використання вагітними із СТД вище зазначених напрямків терапії, аби уникнути ятрогенно ініційованих пологових травм і ГІУ ЦНС.
Співставлення морфології плаценти в підгрупах 1.2, 1.3, 3.2 сприяло розумінню механізмів позитивного впливу ангіопротекторної терапії й доцільності диференційованого підходу до корекції ФПП у залежності від наявності чи відсутності СТД. Так, обсяг субстратів інволютивно-дистрофічних процесів знизився у жінок із СТД під впливом Детралексу (підгрупа 1.3 – до 4,5% загального об’єму, p1.1-1.3<0,05) і у пацієнток без СТД (підгрупа 3.2 – 6,6%, p3.1-3.2<0,05), а при традиційних схемах терапії ФПП при СТД залишився без змін (підгрупа 1.2 - 8,5%, p1.1-1.2>0,05). Відрізнялися і зміни відносного обсягу запальної інфільтрації (1.2 – 0,34±0,09%; 1.3 – 0,15±0,02%; 3.2 – 0,28±0,07%; p 1.2-1.3<0,05; p1.2-3.2<0,05). Установлено певні відмінності розподілу колагенів До на фоні традиційної терапії (1.2 підгрупа – експресія Кі ІІІт. 25,11±1,20 мкА – є найвищою, призводить до співвідношення з Кі Іт як 1:4.1) і під впливом Детралексу (1.3 підгрупа – 21,10±0,50 мкА; p1.2-1.3<0,05 – при співвідношенні зрілої і незрілої фракцій К – 1:2,6, близького до контролю).
Вірогідно, в основі клінічного ефекту Детралексу при СТД головним є певний регуляторний вплив на дозрівання колагенових субстанцій, що забезпечує кращу функціональну здатність СТ, сприяє оптимізації гемодинамічних реакцій внаслідок підвищення судинного тонусу на рівні мікроциркуляторного русла плаценти, матково-плацентарного судинного басейну. Комплекси засобів реологічної, дезагрегантної дії є придатними для вагітних без ознак СТД, оскільки мають певний позитивний вплив на плаценту.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16 



Реферат на тему: ПРОГНОЗУВАННЯ ТА ПРОФІЛАКТИКА ПЕРИНАТАЛЬНИХ УСКЛАДНЕНЬ У ЖІНОК ЗІ СПОЛУЧНОТКАНИННИМИ ДИСПЛАЗІЯМИ

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок