Загрузка...
Головна Головна -> Реферати українською -> Дисертації та автореферати -> реферат українською: СТАНОВЛЕННЯ ПУБЛІЦИСТИЧНОГО СТИЛЮ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ НА БУКОВИНІ В КІНЦІ ХІХ – НА ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТТЯ

Загрузка...

СТАНОВЛЕННЯ ПУБЛІЦИСТИЧНОГО СТИЛЮ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ НА БУКОВИНІ В КІНЦІ ХІХ – НА ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТТЯ / сторінка 5

Назва:
СТАНОВЛЕННЯ ПУБЛІЦИСТИЧНОГО СТИЛЮ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ НА БУКОВИНІ В КІНЦІ ХІХ – НА ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТТЯ
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
24,84 KB
Завантажень:
315
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0
Загрузка...
Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14 
Це пояснюється нерозробленістю багатьох теоретичних питань функціональної стилістики.
Виходячи зі стану розвитку публіцистичного стилю на Буковині кінця XIX - поч. ХХ ст., в роботі проаналізовані такі основні жанри публіцистики, як передмова, післямова (у буковинських альманахах зазначеного періоду) та передові статті, статті на політичні теми, дописи (у буковинській періодичній пресі досліджуваного періоду). Окрім того, при дослідженні джерел виникнення публіцистичного стилю в пресі Буковини певні ознаки публіцистичності нами виявлено і в самобутньому жанрі гуцульського фольклору - співанках-хроніках, які були засобом інформації, агітації, своєрідними коментарями важливих соціальних і політичних подій та процесів.
У другому розділі - "Витоки української публіцистики на Буковині" - на основі вчення видатного мовознавця О. Потебні про фольклор як “глибинне коріння національної мови”, в якому “ми повинні бути готові зустріти підготовку літературних явищ”11 Потебня А.А. Эстетика и поэтика. - М.: Искусство, 1976. – С.393., вперше висувається і обґрунтовується теза про те, що появі буковинської літературної публіцистики передувало побутування в гуцульському фольклорі згадуваних вище співанок-хронік, які у фольклористиці називають також усними газетами. Ще 1928 року академік Філарет Колесса звернув увагу на творців-виконавців, які користувалися здавна виробленим коломийковим поетичним стилем для "надто реалістичного" відображення певної події "прозовою, непоетичною мовою, не багатою на образний вислів” Колесса Ф.М. Українська народна пісня в найновішій фазі свого розвитку// Фольклористичні праці. – К.: Наук. думка, 1970. – С.48., бо всі їхні зусилля були спрямовані на найдетальніше інформаційне відтворення події. Усебічно дослідив жанрові особливості пісенних творів, “в яких правдиво відтворено хронологічний перебіг конкретної події, її місця і часу, названі конкретні дійові особи, а інколи й ім’я автора-виконавця” Дей О.І. Співанки-хроніки як жанр народної поезії // Розквіт економіки і культури Радянської Буковини – Львів.: ЛДУ,1969. – С.102., фольклорист О.Дей. Він же закріпив за цими творами жанрове визначення співанок-хронік і разом з музикознавцем С.Грицею видав їх окремим томом (1972). Своєрідність співанок-хронік полягає в тому, що вони є авторськими творами людини, яка, не вміючи переважно ні читати, ні писати, але майстерно використовуючи пісенно-образну фольклорну традицію Гуцульщини, емоційно промовляла безпосередньо до слухачів їх рідною мовою. Серед співанок-хронік переважають, звичайно, твори соціально-побутового змісту, але є зразки й “справжньої народної публіцистики” – безпосередніх відгуків на злободенні події чи явища громадсько-політичного життя не лише місцевого, а й ширшого значення. Перші записи буковинських співанок-хронік про виступи гуцулів на Путильщині під проводом Лук’яна Кобилиці здійснив Ю.Федькович за 25 років до появи україномовної преси в краї. Навіть перший публіцистичний виступ С.Воробкевича “К буковиньскому рускому народу” (1874) написаний і надрукований у формі співанки-хроніки. Агітаційно-викривальний характер мали також співанки, пов’язані з виборами до австрійського парламенту, в їх мові наявна суспільно-політична лексика, яка не притаманна, звичайно, мові фольклору, але є однією з ознак публіцистичного стилю. Напр.:
Коби ж наша мужичня добрий розум мала,
То би більше череватих в парлямент не пхала.
А вже тоті череваті біду нам зробили,
Реформу нам скиринили, богдай ся сказили.
……………………………………………….
Ой, убита дороженька до самого Львова,
Вже для наших архихрунїв ковбаса готова.
Нетиповим для народних пісень є вживання публіцистичних новотворів, в яких виражається зневага народу до тодішніх депутатів - це субстантивований іменник череваті та слово архихрунь (несумісні, на перший погляд, іншомовний префікс архи- та розмовне хрунь підсилюють колорит зневаги).
Таким чином, наш матеріал дає всі підстави вважати, що традиційні співанки-хроніки буковинських гуцулів – звернені безпосередньо до слухачів (аудиторії), злободенні, емоційні, з їх правдивою і докладною інформацією – були прямим попередником літературної публіцистики буковинської преси не лише щодо свого жанрового призначення, а й щодо його мовностильового втілення.
Загрузка...

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14 
Реферат на тему: СТАНОВЛЕННЯ ПУБЛІЦИСТИЧНОГО СТИЛЮ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ НА БУКОВИНІ В КІНЦІ ХІХ – НА ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТТЯ

BR.com.ua © 1999-2018 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок