Головна Головна -> Реферати українською -> Дисертації та автореферати -> реферат українською: СЕМАНТИЧНІ, ПРАГМАТИЧНІ ТА СТРУКТУРНІ ОСОБЛИВОСТІ ВИСЛОВЛЮВАНЬ ІЗ ЗАПЕРЕЧЕННЯМ ЗАПЕРЕЧЕННЯ (на матеріалі сучасної французької мови)

СЕМАНТИЧНІ, ПРАГМАТИЧНІ ТА СТРУКТУРНІ ОСОБЛИВОСТІ ВИСЛОВЛЮВАНЬ ІЗ ЗАПЕРЕЧЕННЯМ ЗАПЕРЕЧЕННЯ (на матеріалі сучасної французької мови) / сторінка 5

Назва:
СЕМАНТИЧНІ, ПРАГМАТИЧНІ ТА СТРУКТУРНІ ОСОБЛИВОСТІ ВИСЛОВЛЮВАНЬ ІЗ ЗАПЕРЕЧЕННЯМ ЗАПЕРЕЧЕННЯ (на матеріалі сучасної французької мови)
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
24,16 KB
Завантажень:
294
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15 
Єсперсен, Г.Фреге). Існує достатня кількість випадків, коли вживання висловлювань за формою ідентичних заперечним, переслідує зовсім інші цілі. До їхнього числа, безумовно, відноситься явище подвійного заперечення, точніше той його різновид, що прийнято називати “запереченням заперечення”.
При створенні певного уявлення думка пробігає шлях між двома крайніми точками, що обмежують амплітуду її руху (Г.Гійом). Ці крайні точки являють собою пару субпонять, що окреслюють можливий обсяг поняття. Поняття кількості обмежене субпоняттями “все” (повний обсяг) і “нічого” (відсутність обсягу). Рух думки між цими двома точками проходить через ланцюг значень поступового переходу від “все” до “нічого”, переміщаючись із позитивного поля “все” до негативного поля “нічого”. Як ці крайні точки, так і проміжні, котрі мають свої позначення у виді мовних значень, надходять у мовлення відповідно до завдань повідомлення
(Є.А.Реферовська). У випадку вживання заперечення заперечення думка проходить шлях від негативного поля до позитивного поля, від “нічого” до “все” і відповідно до завдань повідомлення зупиняється на значеннях еквівалентного, ослабленого або посиленого заперечення/твердження.
Наявні дослідження заперечення заперечення (В.М.Бондаренко, Л.М.Мінкін, В.А.Трофімов, Н.А.Булах, З.Г.Бурдіна, Н.Г.Озерова, К.В.Саматова, G. et R.Le Bidois, M.Riegel, R.Tomassone, W.Wartburg, P.Zumtor та ін.) у переважній більшості проводились з позицій логіко-граматичного підходу. Вчені прийшли до загального висновку про те, що в результаті вживання двох негативних значень висловлювання набуває стверджувального значення, тобто відбувається перехід із поля заперечення в поле твердження. Але в тім, що стосується семантики заперечення заперечення, думки лінгвістів розділилися. Так, ряд лінгвістів вважає, що форма заперечення заперечення не тотожна вихідному твердженню й або підсилює, або послаблює його (G. et R.Le Bidois, Л.М.Мінкін, M.Riegel, L.R.Horn). Інші ж вважають, що заперечення заперечення рівносильне тільки твердженню без усіляких відтінків (Б.Р.Мамедов, F.Miclosich), або тільки ослабленому (Н.А.Булах, О.Єсперсен, І.В.Андрєєва, П.К.Ковальов, З.Г.Бурдіна, І.В.Андрєйчикова, В.Міропольський, В.А.Трофімов, G.Helbig, H.Ricken), або ж тільки посиленому, категоричному твердженню
(Е.Г.Алексідзе, А.М.Кононов, Н.Г.Озерова, І. Я.Харитонова, Л.Теньєр, R.Tomassone, W.Wartburg, P.Zumtor).
Подібні точки зору щодо семантики заперечення заперечення мають однобічний характер, оскільки пояснення феномена заперечення заперечення за допомогою тільки синтаксису й семантики, на наш погляд, не може бути повним. У цьому випадку, по суті, не враховується функціонально-цільовий аспект використання заперечення заперечення, його зв’язок із мовленнєвою стратегією й тактикою поведінки комунікантів у певній ситуації. Необхідність звертання до третьої складової се-міотичної тріади, тобто до прагматики, у даному випадку уявляється цілком очевидною. Згідно з лінгвістичними лінійними теоріями, які виникли на базі теорії семіотики Ч.У. Морріса, вивчення будь-якої мови, як природної, так і штучно створеної, містить у собі три основні послідовні складові, причому ця послідовність обумовлена тим, що при аналізі висловлювання кожна складова спирається на результати попередньої, інтерпретуючи ці результати у відповідності зі своїми власними законами: синтаксис, семантику, прагматику. З цього випливає, що аналіз висловлювання повинен починатися з синтаксису, потім слід переходити до семантики і тільки після цього до прагматики, тому що прагматичне значення фрази не може бути зрозумілим без знання її інформативного змісту, який у свою чергу залежить від граматичної структури.
З погляду теорії інтегративної прагматики така лінійна залежність прагматики від семантики є далеко небезперечною. У межах даної теорії синтаксис, семантика й прагматика розглядаються як три аспекти, що знаходяться у діалектичній взаємодії.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15 



Реферат на тему: СЕМАНТИЧНІ, ПРАГМАТИЧНІ ТА СТРУКТУРНІ ОСОБЛИВОСТІ ВИСЛОВЛЮВАНЬ ІЗ ЗАПЕРЕЧЕННЯМ ЗАПЕРЕЧЕННЯ (на матеріалі сучасної французької мови)

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок