Головна Головна -> Реферати українською -> Дисертації та автореферати -> Безкоштовно реферат скачати: Воєнні конфлікти в Азії, Африці, Латинській Америці та мілітаризація країн-учасниць (1975-1991 рр.)

Воєнні конфлікти в Азії, Африці, Латинській Америці та мілітаризація країн-учасниць (1975-1991 рр.) / сторінка 9

Назва:
Воєнні конфлікти в Азії, Африці, Латинській Америці та мілітаризація країн-учасниць (1975-1991 рр.)
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
23,76 KB
Завантажень:
65
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0

Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13 

Комплектувались ВПО добровільно. Спроби перейти до примусового комплектування обертались проти ВПО, що засвідчив досвід перуанської “Сендеро Луміносо” у 1980-х рр. Підготовка вояків ВПО здійснювалась закордонними інструкторами (таємно), проходила в закордонних таборах (це був її наймасовіший вид, що особливо помітно на прикладі афганських моджахедів), а командні кадри в невеликій кількості навчались у навчальних закладах інших держав.
У підрозділі “Військово-промисловий комплекс та проблеми мілітаризації” виявлено три основних джерела мілітарної ескалації та постачання засобів ведення війни – власне виробництво, придбання за кордоном та нетрадиційні шляхи, переважно трофеї. Практично всі країни-учасниці конфліктів намагались створити власний ВПК. Вдалося це лише деяким, причому тільки Ізраїль вийшов на рівень розвитку великих держав, а Ісламська Республіка Іран досягла повної самостійності ВПК. Поширеною тенденцією у 1975-1991 рр. стали плани урядів країн Азії, Африки та Латинської Америки створити власну зброю масового знищення й балістичні ракети. Тільки Ізраїль та Південна Африка розробили ядерну зброю, тоді як хімічну створили Ірак, Іран, Лівія, Сирія. Ці ж країни виробляли і власні балістичні ракети.
Торгівля зброєю стала основним джерелом надходження засобів ведення війни в країни-учасниці конфліктів. Придбання зброї здійснювалась за принципом кількості безсистемно, що особливо проглядалось на прикладі Аргентини та Кувейту. Під час воєнних конфліктів чисельність військових контрактів зростала, причому великі держави керувались виключно економічними, а не політичними інтересами. Ірано-іракська війна 1980-1988 рр. це підтвердила. Нетрадиційні шляхи постачання зброї були актуальні переважно для ВПО, причому їх фінансування велось і через наркобізнес.
У третьому розділі “Мілітарні особливості конфліктів 1975-1991 рр.” показана участь військових формувань країн-учасниць воєнних конфліктів в збройній боротьбі на теренах Азії, Африки та Латинської Америки й проведена класифікація конфліктів.
У підрозділі “Шляхи застосування збройних сил Азії, Африки та Латинської Америки у військових кризових ситуаціях” зазначається, що ЗС країн “третього світу” воювали з державами аналогічного рівня розвитку, де їх можливості виявились рівноцінними. Проте, у зіткненнях з військовими контингентами великих держав їх сил та підготовленості виявилось недостатньо, через що всі конфлікти за участю провідних країн світу ЗС країн афро-азійського та латиноамериканського регіонів програли. В більшості випадків, ініціаторами воєнних конфліктів ставали лідери держав зазначених регіонів, які розпочинали їх без належного аналізу та підготовки.
Проти ВПО ЗС країн-учасниць конфліктів намагались діяти традиційними методами, які виявились невдалими. Коли ж армії отримували карт-бланш (в Південній Родезії у 1970-х рр. та в Перу наприкінці 1980-х рр.) їх ефективність різко зростала. В разі втручання у внутрішні конфлікти ЗС інших держав, саме вони приймали на себе весь тягар бойових дій, тоді як армії країни, де йшов внутрішньодержавний конфлікт, виконували обмежені завдання.
У підрозділі “Мілітарна ескалація військово-політичних організацій” доведено, що метою всіх внутрішньодержавних конфліктів 1975-1991 рр. в Азії, Африці та Латинської Америці була боротьба за владу, а не національно-визвольна боротьба. Основними методами дій ВПО стали партизанські, які в деяких випадках (в Палестині, на Шрі-Ланці) доповнювались терористичними акціями. Різниця між цими двома формами операцій суттєва, проте в історіографії соціалістичних і капіталістичних країн на терміни “партизанська війна” й “тероризм” наклала відбиток ідеологічна боротьба між Сходом та Заходом. До регулярних методів ведення війни ВПО переходили лише в разі створення паралельної держави, виключно у довготривалих внутрішніх конфліктах.
У підрозділі “Військова присутність великих держав у воєнних конфліктах в Азії, Африці та Латинській Америці” зазначається, що участь ЗС великих держав у воєнних конфліктах 1975-1991 рр.

Завантажити цю роботу безкоштовно

Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13 
Реферат на тему: Воєнні конфлікти в Азії, Африці, Латинській Америці та мілітаризація країн-учасниць (1975-1991 рр.)

BR.com.ua © 1999-2018 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок