Головна Головна -> Реферати українською -> Дисертації та автореферати -> Українською реферат: ПРАВОВЕ СТАНОВИЩЕ ЗАМІЖНЬОЇ ЖІНКИ ВІД СТАРОДАВНЬОГО ДО НОВІТНЬОГО ЧАСУ

ПРАВОВЕ СТАНОВИЩЕ ЗАМІЖНЬОЇ ЖІНКИ ВІД СТАРОДАВНЬОГО ДО НОВІТНЬОГО ЧАСУ / сторінка 12

Назва:
ПРАВОВЕ СТАНОВИЩЕ ЗАМІЖНЬОЇ ЖІНКИ ВІД СТАРОДАВНЬОГО ДО НОВІТНЬОГО ЧАСУ
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
47,77 KB
Завантажень:
264
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27 

Закони Хаммурапі встановлюють, що шлюб виникає тільки в силу договору. Якщо чоловік бере дружину, не уклавши договору, то ця жінка — не є дружиною. В законах Хаммурапі наголошується, що якщо чоловік, взявши дружину, не укладе з нею договору, — ця жінка не є дружиною. Ця стаття захищає права дівчини, що не може вважатися дружиною, якщо з нею не уклали договір. Закони Хаммурапі визначають форму, у якій відбувається шлюбний договір. Такою формою був договір купівлі-продажу нареченої. Ці статті законів Хаммурапі нагадують римський шлюбний договір (sponsalia) — це особливий спосіб, яким користувалися римляни для фактичної заміни влади над жінкою, яку видавали заміж. Це — зобов'язання, укладене в урочистій, релігійній формі, для однієї сторони — віддати жінку з рідної сім'ї в чужу у заміжжя, а для іншої — повести її в нову сім'ю у заміжжя (sponsalia).
Як у Римі можлива була відмова від виконання укладеного сторонами шлюбного договору, так така ж відмова можлива була і за законами Хаммурапі. Формули відмов як в одному, так і в іншому праві, дуже близькі між собою. Як у Римі, так і у Вавилоні така відмова від шлюбного договору супроводжувалася майновим збитком для особи, яка відмовилась виконати договір.
У законах Ману перелічуються вісім способів укладення шлюбу: благодійних і згубних і тут, і після смерті для чотирьох каст. Ці способи суть:
Брахми, богів, ріші, праджапаті, асурів, гандхарвів, ракшасів і спосіб восьмий, найгірший — пішачів. Потрібно знати, що перші шість способів один за одним вважаються законними для брахмана; для кшатрія — чотири останні способи; ті ж способи, за винятком способу ракшасів, залишаються законними і для вайш'ї і для шудри. Щоб зрозуміти цю градацію, потрібно пам'ятати, що брахмани складали касту жреців; кшатрії — військову касту; вайш'ї — касту поселенців, які займалися торгівлею і землеробством; шудри — касту залежних людей, імовірно, підкорених жителів, що були в услужінні у перших трьох каст.
Усі вісім способів укладення шлюбу, які перераховані в законах Ману, можуть бути розділені на дві групи: 1) з передачею нареченої нареченому її батьком або родичами: “Кому б не віддав її батько, чи з дозволу батька, брат, їй варто коритися йому за життя і не зневажати ним після його смерті”; 2) без такої передачі. Юридичною мовою перший спосіб може бути названий
похідним, а другий — первісним способом придбання жінки. Врахувавши усі суперечливі думки, як вони дані нам у законах Ману, про законність, перевагу і недозволенність перерахованих вище восьми способів укладення шлюбу, приходимо до наступних висновків:
1. Викрадення, як спосіб укладення шлюбу, є кращою формою шлюбу для військової касти. Воїн міг і повинен був здобувати собі дружину силою. Усе це змушує думати, що у викраденні ми повинні бачити не тільки основний, але іноді і привілейований спосіб укладення шлюбу.
2. Договір купівлі-продажу, як спосіб укладення шлюбу, визнаний законним для всіх чотирьох каст, але, на думку знавців, купівля-продаж (спосіб асурів) є кращою для двох нижчих каст. Проте, цей спосіб завойовує собі, з розвитком цивільної громади, видатне місце. З одного боку, він витісняє викрадення, з іншого — веде до виникнення вищого, облагородженого способу укладення шлюбу у формі просто договору про передачу дочки її батьком нареченому.
Дисертант стверджує, що викрадення, купівля і договір про передачу дівчини у заміжжя суть три основні способи укладення шлюбу. У російському і стародавньоримському праві не знаходимо спадкоємного вираження цих трьох способів укладення шлюбу. У римському праві викрадення збереглося у вигляді обряду виконання договору про передачу нареченої (sponsalia), та, мабуть, у вигляді легендарного спогаду про викрадення сабінянок. Про купівлю-продаж нареченої, як дійсної, а не уявної угоди, не збереглося і цих слідів. Проте в римському праві ми знаходимо розвинутий договір (sponsalia) про передачу нареченої, уже відчужений від купівлі-продажу.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27 



Реферат на тему: ПРАВОВЕ СТАНОВИЩЕ ЗАМІЖНЬОЇ ЖІНКИ ВІД СТАРОДАВНЬОГО ДО НОВІТНЬОГО ЧАСУ

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок