Головна Головна -> Реферати українською -> Дисертації та автореферати -> Безкоштовно реферат на тему: Боярство Галицько-Волинської держави (XII – XIV ст.)

Боярство Галицько-Волинської держави (XII – XIV ст.) / сторінка 11

Назва:
Боярство Галицько-Волинської держави (XII – XIV ст.)
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
27,65 KB
Завантажень:
480
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15 
Це принцип централізації та децентралізації князівської влади. Залежно від перемоги того чи іншого принципу й визначається усе тогочасне політичне життя.
В середовищі Романовичів після смерті Володимира Васильковича розгорнувся серйозний конфлікт, активну роль в якому взяло волинське та галицьке боярство. Волинська династія так до кінця і не змогла справитися з галицьким боярством, що привело до перенесення головного столу у Володимир. Насвітлено політичне життя боярства після вигаснення династії Романовичів по чоловічій лінії, його участь в управлінні державою. Простежено боротьбу галицького і волинського боярства з польськими впливами, охарактеризовано стосунки боярства з Юрієм ІІ, Казимиром ІІІ, Любартом, Дмитром Детком та татарами. Окрема увага звернена на боротьбу Любарта за об’єднання земель. Планам Любарта на чергове об’єднання земель не судилося здійснитись. Надто слабкими, попри нетривалі періоди співжиття в одному державному організмі, виявилися інтереси можновладних сил Галицької та Волинської земель. Проявилися і давні суперечки між цими землями. В результаті подій 1351-1352 рр. литовські князі за підтримки місцевого руського боярства зуміли втримати за собою Волинь, але втратили Галичину, хоча володіння нею було досить ілюзорним. Невдалі спроби Казимира ІІІ втримати за собою Галичину з допомогою окремих боярських груп та партій призвели до того, що її було передано представникам Анжуйської династії, які мали на неї більше прав, аніж польський король. Фактично повторюється Спішська угода, що призвело до анексії Галицького князівства і передачі його у ленне володіння Володиславу Опольському.
Висновки:
Появу вотчинного землеволодіння можна датувати ХІ–серединою ХІІ ст. У Галицькій землі протягом ХІІ–середини XIV ст. велике боярське землеволодіння у всіх випадках було безумовним, вотчинним алодіальним. На Волині переважало службове землеволодіння, що було безпосередньо пов’язане із виконанням служб на користь князя. З середини ХІІІ ст. у прикордонних областях Галичини і Волині, небезпечних з огляду на ворожі напади, виділяються наділи типу феодів та бенефіціїв. Земельні наділи такого типу роздавали не лише князі, а й великі бояри, що завдяки цьому утримували власні військові загони.
Боярський двір – універсальне господарство, в якому не лише розводили худобу, птицю, займалися солеварінням, бджільництвом, ремеслами, але й вирощували польові та городні культури. Розуміється, що в конкретних умовах міста чи села (міський, заміський, сільський), в різних природно-географічних зонах Галичини та Волині і залежно від політичного і економічного становища власника, статусу його землеволодіння (вотчинне, службове) правовий статус і функції двору змінювалися. Боярські двори були місцезнаходженням не лише боярина і його дружини, але спільно із довколишніми селами творили єдиний адміністративно-господарський осередок із досить складною структурою.
Контроль над важливими суходільними та торговими шляхами в Угорщину, Польщу, Візантію, вивіз солі, торгівля хлібом, кіньми, угорським мармуром та склом, наявність власного ремісничого виробництва, орієнтованого на ринок, наявність великих землеволодінь і грошових нагромаджень, спадковість володінь та адміністративних посад, наявність власних дружин та васалів, злиття та тісні контакти з бюргерством – все це надало галицькому боярству могутності і здатності впливати на політичні процеси в державі та окремо взятому регіоні.
У Галицькій та Волинській землях протягом ХІІ–XIV ст. бачимо значну кількість прийшлого боярського елемента (угри, половці, поляки, волохи, литовці, німці та представники інших руських князівств). Однак він, розчиняючись у місцевому середовищі, через два-три покоління повністю зливався з місцевим боярством, знаходячи в їхніх корпоративних та партійних побудовах місце відповідно до свого майнового становища та родовитості. Особливо чітко це простежується на прикладі Галицької землі. Для Галицької і Волинської земель ХІ–ХІІ ст.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15 



Реферат на тему: Боярство Галицько-Волинської держави (XII – XIV ст.)

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок