Головна Головна -> Реферати українською -> Дисертації та автореферати -> Українською реферат: Боярство Галицько-Волинської держави (XII – XIV ст.)

Боярство Галицько-Волинської держави (XII – XIV ст.) / сторінка 12

Назва:
Боярство Галицько-Волинської держави (XII – XIV ст.)
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
27,65 KB
Завантажень:
480
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15 
літописні свідчення, які стосуються бояр є скупими, що перш за все пояснюється жанровою специфікою літописів. Лише з початком ХІІІ ст. літописи фіксують велику кількість боярських імен та династій, які з кожним роком відіграють все вагомішу роль у суспільно-політичному житті Галицько-Волинської держави, та залежно від свого майнового та політичного становища, підтримують того чи іншого претендента на князівський стіл. З середини XIV ст. відроджуються старі та простежуються нові боярсько-шляхетські роди, відіграючи помітну роль в політичному житті Польщі та Литви.
У стосунках із церквою боярство, фактично, перебрало від князів ініціативу. Повернення до князівського фонду монастирських та єпископських володінь, спроби князів переглянути перерозподіл церковних доходів, посилення політичної могутності церковної верхівки призвели до виділення з середовища церкви прихильників децентралізації. Саме тому боярство і було підтримане церквою, що надавало цій боротьбі церковного підґрунтя. У той же час, боярство значною мірою спричинилося до розвитку духовної культури Галицько-Волинської держави. При численних монастирях, власниками та ктиторами яких були представники боярства, концентрувалися кадри учених, письменників, іконописців, архітекторів, книжників. Тут існували скрипторії, іконописні майстерні, переписувалися книги. Вагомий внесок було зроблено у розвиток сакрального мистецтва, світської та церковної архітектури.
Визначення сталих критеріїв боярського статусу та уніфікація самого поняття “боярин”на теренах Київської Русі та Галицько-Волинської держави було тривалим процесом, який лише поступово визначив чіткі кордони стану. Відмінності у статусі між окремими групами боярства впливали на темп та способи здобуття ними певних прав та привілеїв, набуття та порядок утримання спадкових посад, регламентували порядок просування по ієрархічній драбині, визначали відносини з князями та угорськими королями, їх місце в тогочасній структурі суспільства.
Боярство ніколи не було монолітним і єдиним у своїх прагненнях організмом. Його роздирали внутрішні суперечності як політичного, так і особистого характеру. Зіткнення інтересів, цілей, симпатій і антипатій, планів, амбіцій являло собою досить важливий фактор, що недостатньо враховується дослідниками при характеристиці і аналізі боярських партій та угрупувань.
Нами виділено такі головні етапи процесу формування боярських партії та угрупувань, в рамках кожного з яких реалізуються певні тенденції. Перший етап (друга половина ХІ – перша половина ХІІ ст.). На цей час одним із основних принципів політики бояр Перемишля, Звенигорода, Теребовля та Галича є прагнення звільнитися від претензій Володимира і Києва, всіляко підтримувати ворогів волинського князя, сприяти самостійності Волині та недопущення її об‘єднання із Києвом. Для даного етапу характерною є високий ступінь консолідації боярства довкола князя, що виступає гарантом об’єднання та незалежності земель, і від якого залежали успіхи реалізації основних політичних та економічних прагнень місцевого боярства. Другий етап (середина ХІІ – початок ХІІІ ст.) характеризується поступовим посиленням політичного і економічного впливу боярства та прагненням нав‘язати свою волю князеві. Це посилення виникає поступово, в напруженій політичній боротьбі, шляхом частих змов та виступів, підкорення своїй волі віча, через творення тих чи інших партій та висунення нових претендентів на княжий стіл. З цього часу, зокрема в Галицькій землі, чітко простежується декілька партій та боярських угрупувань. Третій етап (1206 – остання чверть ХІІІ ст.) тісно пов’язаний з політичною діяльністю угорської партії та партії Романовичів і характеризується тим, що, в умовах кризи князівської влади із боярського середовища висуваються загальновизнані лідери, що здатні не лише повести за собою боярство, але й перебрати на себе князівські функції. Четвертий етап (остання чверть ХІІІ – середина XIV ст.) характеризується поступовим відновленням боярством своїх позицій, формуванням потужних боярських осередків довкола давніх та нових центрів князівств (Перемишля, Галича, Львова, Холма, Володимира) та черговим витком суперечностей та партійної боротьби між галицьким та волинським боярством.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15 



Реферат на тему: Боярство Галицько-Волинської держави (XII – XIV ст.)

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок