Головна Головна -> Реферати українською -> Дисертації та автореферати -> реферат безкоштовно: Боярство Галицько-Волинської держави (XII – XIV ст.)

Боярство Галицько-Волинської держави (XII – XIV ст.) / сторінка 6

Назва:
Боярство Галицько-Волинської держави (XII – XIV ст.)
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
27,65 KB
Завантажень:
480
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15 
Авторка, чи не вперше в українській історіографії підняла проблеми правлячої еліти, її менталітету, аргументовано показала роль цієї еліти у розвитку тогочасного суспільства Яковенко Н.М. Українська шляхта з кінця XIV до середини XVIII ст. (Волинь і Центральна Україна). – К., 1993. . Важливими для нашої роботи стали дослідження Ю.Зазуляка про шляхту Руського воєводства у XV ст. та М.Волощука про військово-політичні відносини Угорського королівства з Галицько-Волинським князівством.
Окремої уваги вимагає широке річище польської історіографії, присвяченої окремо чи дотично тому аспекту української проблематики, що розглядається в дослідженні. Одним із перших, питання можливих впливів польських феодальних відносин на суспільний устрій та проблеми формування шляхетського стану на землях Галицько-Волинської держави підняв А.Прохазка Prochaska A. Lenna i manstwa na Rusi. – Krakow, 1902.. Важливими є праці П.Домбковського, які охоплюють широкий спектр різноманітних питань з історії Галичини XIVXV ст., і де особливої уваги заслуговують питання, присвячені етнічному складу населення та історії окремих шляхетських родів Сяноцької землі Dabkowski P. Wedrowki rodzin szlacheckich. – Lwow, 1933.. Вагомі розробки в дослідженні осадництва та боярсько-шляхетських родів Белзчини здійснив А. Янечек Janeczek A. Osadnictwo pogranicza Polsko-Ruskiego. Wojewodztwo Belskie od schylku XIV do poczatku XVII w. – Warszawa, 1993.. Серед інших праць виділимо роботи О.Лащинської, Л. Виростка, Ф. Сікори Laszczynska O. Rod Herburtow w wiekach srednich. – Poznan, 1948; Wyrostek L. Rod Dragow-Sasow na Wegrzech i Rusi Halickiej. – Krakow, 1932-1933; Sikora F. Krag rodzinny i dworski Dimitra z Goraju i jego rola na Rusi // Genealogia – Kregi zawodowe i grupy interesu w Polsce sregniowiecznej na tle porownawczym. – Torun, 1989. – S.55-89.. Дослідження К. Крупи Krupa K. Bojarczy w Haliczu (koniec XII–I pol. XIII w.) // Z dziejow sredniowiecznej Europy srodkowowschodniej. Zbior Studiow. – Warszawa, 1998. – S.56-68., хоча й присвячене галицькому та волинському боярству, практично є компіляцією роботи В. Пашуто.
У другому розділі “Боярська верства Галицько-Волинської держави” розглянуто міграційні процеси в боярському середовищі, простежено основні етапи трансформації боярської верстви, проаналізовано структуру боярського двору, економічне становище бояр, участь у торгових операціях, становлення і розвиток землеволодінь. Окрема увага звернена на боярські роди Галицько-Волинської держави, насвітлено особливості їхнього розвитку, шлюбну політику бояр.
Різниця в соціально-економічному та соціально-політичному становищі бояр призвела до того, що вже на ХІ ст. бояри диференціювалися на “великих” та “малих”, “старшу” та “молодшу ” дружину. Між зазначеними групами бояр існували субвасальні відносини. На кінець ХІІІ – середину XIV ст. для позначення вищої соціальної верстви застосовувався термін “боярин”. Характерно, що в XIVXV ст. він вживається ще у двох значеннях: а) традиційному – найближча до князя верхівка; б) новому – означення професійного воїна взагалі (armiger sive boiarin – 1387 р.). У цьому відношенні “боярином” вважався кожний без огляду на походження і майнове становище, хто присвятив себе військовій справі.
Модифікація структури боярського прошарку на Волині проходила під впливом Галичини. Зовнішнім виявом цього стало відродження терміну на окреслення родовитого землевласницького боярства – земляни, котрий у формі “земляне” зустрічаємо в подільських привілеях Коріатовичів, у перемишльських та галицьких актах (перша половина XV ст.), у руському перекладі Віслицького статуту (1347р.). Цей же термін засвідчений у литовсько-руських землях під 1386 р. в латинській транскрипції – terrigenae. Спостерігається і ототожнення понять “боярин”, “земянин”, “пан”.
Літопис чітко фіксує випадки зовнішніх вливів в боярський прошарок. Цей процес пожвавився після монголо-татарського погрому, коли вища аристократія більшості руських князівств і, зокрема, волинських, була або винищена, або емігрувала з небезпечних районів.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15 



Реферат на тему: Боярство Галицько-Волинської держави (XII – XIV ст.)

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок