Головна Головна -> Реферати українською -> Дисертації та автореферати -> Скачати реферат на тему: ТАРАС ШЕВЧЕНКО І ПОЛЬСЬКИЙ РОМАНТИЗМ (ТОПІКА І СИМВОЛІКА ПРОФЕТИЗМУ, ЛИЦАРСТВА, ТИРАНІЇ)

ТАРАС ШЕВЧЕНКО І ПОЛЬСЬКИЙ РОМАНТИЗМ (ТОПІКА І СИМВОЛІКА ПРОФЕТИЗМУ, ЛИЦАРСТВА, ТИРАНІЇ) / сторінка 10

Назва:
ТАРАС ШЕВЧЕНКО І ПОЛЬСЬКИЙ РОМАНТИЗМ (ТОПІКА І СИМВОЛІКА ПРОФЕТИЗМУ, ЛИЦАРСТВА, ТИРАНІЇ)
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
30,94 KB
Завантажень:
124
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16 
Відкидаючи нормативність і заперечуючи цінності сталих зразків, романтизм видозмінив провідні літературні жанри й створив властиві йому види літературних висловлювань. Важливе місце серед них посідала народна пісня, зокрема дума, трансформована у літературну баладу. Романтики, для яких слово "пісня" на рівні топосу завжди мало позитивне, сакральне значення, подібно як поезія, підносили її можливо й тому, що пісня, в результаті експансії епопеї, почала ототожнюватися з рапсодією-піснею, частиною епопеї; в її цінності і тривалості були переконані покоління від Платона до Арістотеля, велику в ній потребу відчували патріоти ХІХ ст. Тому однією з найбільших мрій романтиків було стати для народу його бардом, оскільки саме він сприймався не лише як зразок натхненного поета, яким вони його розуміли і стиль світобачення якого намагалися запозичити, а і як пророк, здатний передбачати історію. З бардівською піснею, думою, баладою чи рапсодією було пов’язане прагнення романтиків до створення нової дійсності (“належного”), а також порив до цього "належного", як до легенди, яка мала на меті, зокрема, не лише документалізувати події з героїчних біографій, а передусім формувати у народній свідомості лицарський ідеал, ідеал героїзму.
При зіставленні теоретичних і художніх текстів Т.Шевченка і польських романтиків було виявлено, що українська поезія реалізувала топос співця над могилою героя через закорінені у рідній традиції образи народних бандуристів і кобзарів ("Тарасова ніч", "Перебендя", Тарас Трясило", "Сліпий", “Гайдамаки”), натомість польська – черпала споріднені образи гусляра, вайделота, Вернигори, частково давньогрецького Тіртея тощо з сусідніх культур, заповнюючи порожнечу в рідному фольклорі (Словацького “Беньовський”, “Срібний сон Саломеї”, "Завіша Чарний", Міцкевича "Конрад Валленрод"). Топос народного барда на могилі героя відсутній у доробку Красінського, який був представником так званого "кабінетно-ерудиційного" стилю писання, де важко було дошукатися безопосереднього зв’язку з народною культурою і де проглядалося навіть певне упередження до творчості простого люду. Однак це не означає, що поет оминув увагою властиві цьому топосу символи та ідеї – їх він активно втілював у численних образах романтичних поетів.
Відрізнялося також трактування образу народного співця в двох літературах: якщо українські поети обдаровували його пієтетом і сакралізували, то ставлення польських письменників могло коливатися від великого захоплення й звеличення до ігнорування, або використання як данину моді чи з метою досягнення певних художніх ефектів.
Відкрита наново романтиками література середньовіччя, зокрема так звані “пісні Оссіана”, що перекладалися і наслідувалися поетами ХІХст., і особливо фольклорна традиція, створили постать сивого, натхненного мудрістю простих людей, співця історії народу та пророка його таємничих призначень. Вслуховуючись у його пісні народ не лише виробляв собі зразки етичних норм життя, але й переконувався у давності своєї віри й культури, що були духовною основою його волі та постійного прагнення до її збереження. Відроджений і розвинутий романтизмом давній топос народного барда, що співає над могилою героя, дозволяв конструювати легендарну візію національної історії, в якій бардівська пісня породжувалася існуванням лицарів, і навпаки, появу лицарів спонукало існування героїчної пісні. Вважалося, що без бардів не було б героїв, а без подвигів героїв бардівська пісня залишилася б лише декларацією.
Романтична символізація та міфологізація тогочасних суспільних явищ, яка стала предметом дослідження третього розділу – “Топіка імперської тиранії в ідеологічних дискурсах епохи”, займала важливе місце в історіософських роздумах романтиків, відкритих на прихід щасливого майбутнього. До того ж осмислення сучасності належало до симптоматичних проблем епохи і було чи не найхарактернішою, диференційною рисою українського та польського романтизмів у європейській літературній системі. Ситуація політичної неволі визнана головним контекстом, у якому сформувалися нова, характерна для двох романтичних літератур, система символів і культурних кодів.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16 



Реферат на тему: ТАРАС ШЕВЧЕНКО І ПОЛЬСЬКИЙ РОМАНТИЗМ (ТОПІКА І СИМВОЛІКА ПРОФЕТИЗМУ, ЛИЦАРСТВА, ТИРАНІЇ)

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок