Головна Головна -> Реферати українською -> Дисертації та автореферати -> реферат українською мовою: ТАРАС ШЕВЧЕНКО І ПОЛЬСЬКИЙ РОМАНТИЗМ (ТОПІКА І СИМВОЛІКА ПРОФЕТИЗМУ, ЛИЦАРСТВА, ТИРАНІЇ)

ТАРАС ШЕВЧЕНКО І ПОЛЬСЬКИЙ РОМАНТИЗМ (ТОПІКА І СИМВОЛІКА ПРОФЕТИЗМУ, ЛИЦАРСТВА, ТИРАНІЇ) / сторінка 13

Назва:
ТАРАС ШЕВЧЕНКО І ПОЛЬСЬКИЙ РОМАНТИЗМ (ТОПІКА І СИМВОЛІКА ПРОФЕТИЗМУ, ЛИЦАРСТВА, ТИРАНІЇ)
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
30,94 KB
Завантажень:
124
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16 
У романтичному баченні світу Сибір одночасно був простором абсолютного зла і несправедливості, і за принципом зворотньої дії давав можливість чинити опір цьому злу, тобто прилучатися до святої справи. Сформована таким чином символічна система мучеництва в обох романтизмах утверджувала національну ідентичність поневолених народів, а в польському ще й сричинилася до становлення національного месіанізму. В українській і польській поезії першої половини ХІХ ст. визначено кілька вимірів сибірського досвіду, серед них: покарання як доказ героїзму (Міцкевича ІІІч. “Дзядів” – Шевченка "Юродивий”, “Неофіти” та “Чернець” – Красінського “Я з тобою не прощаюсь…”), безіменний героїзм (Міцкевича ІІІч. “Дзядів” – Красінського "Досвіток", "Псалми майбутнього", “Останній” – Шевченка “Сон” (комедія), “Юродивий” – Словацького “Ангеллі”), духовне переродження через страждання та проблема самоідентифікації і самотності людини в умовах примусового виключення з рідного простору і потрапляння у простір віддалений, чужий і ворожий (Міцкевича курс лекцій “Слов’янська література”, ІІІч. “Дзядів” – Шевченка вірші "А.О.Козачковському", "І виріс я на чужині....", “Самому чудно. А де ж дітись?”, “Ну що б, здавалося, слова”, “Мов за подушне, оступили”, “Г.З.” (“Немає гірше, як в неволі”), “І небо невмите, і заспані хвилі”, обидві редакції “Лічу в неволі дні і ночі”, “Щоденник” і листування – Словацького "Беньовський", “Кордіан” та "Фантазій" – Красінського “Останній”). Такі значення Сибіру домінували у тогочасній опозиційній ідеології мешканців Російської імперії, притлумлюючи чи закриваючи інші.
У Висновках підсумовано та узагальнено результати дослідження.
На підставі аналізу творчості Т.Шевченка і польських романтиків сформульовано тезу про структурний паралелізм українського і польського романтизму, який не нівелює їхніх відмінностей і суттєвих різниць та не ігнорує різницю в їхніх літературних та історичних джерелах. Дослідження мало подвійний вектор: синтез романтичної ідеології і романтичної поетики (риторики). З точки зору ідеології не підлягає сумніву, що виділені дискурси профетизму (майбутнього), історичного лицарства (минулого) і тиранії (сучасності) були в обох поезіях чимось важливим і значущим. Не підлягає сумніву також, що вони виражалися в обох літературах через “спільні місця” тобто топоси. Із формальної точки зору, аналіз поетики українського і польського матеріалу дозволив показати, що джерелами риторичної аргументації тут були як античні, біблійно-християнські, історичні, фольклорні матеріали, так і сучасні для романтичних творців іделогічні дискурси.
Проілюстровано, що топіко-риторичний метод побудови літературного твору становить, можливо, найвиразніший показник культурної спільноти, яка завжди існує у окреслених часово-просторових межах. У нашому випадку йдеться про європейську культуру, зокрема її слов’янську частину, збудовану на фундаменті кількох великих традицій – язичницької, античної та біблійно-християнської. З огляду на це простежено специфіку і частотність появи певних топосів, зокрема топосів-ключів, які відкривають найістотніший елемент, і навіть світоглядний принцип як окремого письменника, так і всієї епохи (топоси прометеїзму, Богородиці, могили, замку-руїни, зброї, народного барда, Петербурга, Сибіру). Звернено особливу увагу на неканонічні способи використання топосів поетами обох літератур.
Порівняльний метод дозволив одержати нові знання про творчість Т.Шевченка, А.Міцкевича, Ю.Словацького та З.Красінського, що виходять поза безпосередній, односторонній, позбавлений ширшої перспективи аналіз індивідуальних літературних праць і звільняють нас від фальшивої перспективи розгляду їх виключно під кутом зору однієї національної традиції. У такий спосіб внесено суттєві уточнення до суджень про оригінальність (непорівнювальність) окремих літературних творів і навіть цілих літератур. Одночасно розкрито цілісність розвитку українського та польського романтизму, неперервність у них процесів порозуміння та обміну цінностями, які ламають усталені політичні кордони, а також соціальні, культурні чи релігійні табу.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16 



Реферат на тему: ТАРАС ШЕВЧЕНКО І ПОЛЬСЬКИЙ РОМАНТИЗМ (ТОПІКА І СИМВОЛІКА ПРОФЕТИЗМУ, ЛИЦАРСТВА, ТИРАНІЇ)

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок