Головна Головна -> Реферати українською -> Дисертації та автореферати -> Безкоштовно реферат на тему: Оптимізація хірургічного лікування хворих з перфоративною виразкою шлунка і дванадцятипалої кишки (Клініко-експериментальне дослідження)

Оптимізація хірургічного лікування хворих з перфоративною виразкою шлунка і дванадцятипалої кишки (Клініко-експериментальне дослідження) / сторінка 11

Назва:
Оптимізація хірургічного лікування хворих з перфоративною виразкою шлунка і дванадцятипалої кишки (Клініко-експериментальне дослідження)
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
37,64 KB
Завантажень:
129
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23 
З цією метою застосовували внутрішньовенні Н2-блокатори гістамінних рецепторів (квамател), інгібітори протонної помпи (омепрозол), антихелікобактерні пре-парати (амоксицилін, амоксиклав, де-нол, метронідозол та інш.), а також препарати, що поліпшують кровообіг на мікроциркуляторному рівні (гемодез, реополіглюкін, компламін та ін.).
Завдяки такому підходу до реабілітації хворих після простого ушивання перфоративного отвору, отримано найближчі і віддалені результати, які подають надію. Так, у групі хворих, що отримували традиційне лікування, рецидив виразки відзначений у 17,2 % випадків, тоді як при застосуванні комплексної про-тивиразкової терапії незадовільні результати відзначені в 3,5 рази менше і скла-ли 5 %.
Первинна резекція шлунка, як радикальний метод хірургічного лікування перфоративной виразки, виконана 40 хворим. Показаннями до її виконання вважали: локалізацію виразки в шлунку, прорив виразки дванадцятипалої кишки, що сполучається з хронічною виразкою шлунка, коли перебіг виразкової хвороби ускладнювався стенозом вихідного відділу шлунка в стадії суб- і декомпенсації, пенетрація виразки пілоричного відділу з вираженими дегенеративними змінами навколо, з деформацією пілоричного каналу, а також у випадку виявлення ознак малігнізації виразки.
Умовою виконання первинної резекції була відсутність загального гнійного перитоніту, тому подібні операції виконували при ранній госпіталізації хворих. Однак, у 7 випадках резекція шлунка виконана вимушено в умовах розвиненого перитоніту, тому що ушивання перфоративного отвору або ж його висічення не є технічно можливим.
Характер використаних способів первинної резекції був таким: гастроду-оденоанастамоз за способом Більрот-І, виконаний 18 пацієнтам, гастроанастамоз за способом Більрот-II у модифікації Гофмейстера-Фінстерера провели 12 хворим. Резекцію кардіальної частини шлунка в модифікації О.О. Шалімова робили 2 хворим. При невеликій виразці виконана клиноподібна резекція шлунка, що до-повнювалася СтВ. 3-ом хворим з ознаками малігнізації хронічної перфоративної виразки було виконано субтотальну резекцію шлунка. Антрумектомія, доповне-на СВ, виконана 3 пацієнтам, у яких була виявлена висока кислотопродукуюча функція шлунка.
Післяопераційна інтенсивна терапія, включала введення препаратів, що нормалізують водно-сольовий обмін, дезинтоксикаційні рідини, препарати білкової природи, анальгетики, антибіотики, засоби, що поліпшують моторно-рухову діяльність ШКТ, проводилися триразові зондові декомпресії шлунка.
Спостереження показали, що в групі, де отримували традиційне лікування, виявляли розлади рухової діяльності кукси резектованого шлунка, які поси-лювалися парезом відділів шлунково-кишкового тракту, що розташовані нижче. З 22 хворих, які спостерігалися, у 14 (63,6 %) знайшли подібні порушення, що характеризувалися суб’єктивними й об’єктивними ознаками. Хворі скаржилися на гикавку, тяжкість в епігастральній ділянці, нудоту, блювоту, відрижку. При зондуванні шлунка одержували більш 600-800 мол застійного шлункового вмісту із запахом. На контрольних контрастних рентгенограмах виявляли повну від-сутність евакуації контрастної маси з кукси резектованого шлунка або уповіль-нення до 6-8 го-дин. На електрогастроентерограмах виявляли різке зниження міоелектричної активності гладкої мускулатури ШКТ із вираженим пригнічен-ням біопотенціалу шлунка (мал. 3). Так, амплітудний параметр шлунка після первинної резекції складав 0,368±0,103мв (контроль – 1,165+0,394мв, р<0,05); дванадцятипалої кишки – 1,184±0,134 мв (контроль – 2,681± 0,288 мв, р<0,05), тонкого кишечника – 1,241+0,362 мв (контроль – 1,259±0,386 мв, р<0,01), і товстого кишечника – 0,219±0,078 мв (контроль – 1,026± 0,бб2 мв, р<0,05). Картина порушення моторно-рухової активності гастродуоденального комплексу, що спостерігалася, непохитно зберігалася протягом 7-14 діб, незважаючи на за-стосування високоефективних стимуляторів діяльності гладкої мускулатури, та-ких як церукал, убретид, бензогексоній, прозерин та ін.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23 



Реферат на тему: Оптимізація хірургічного лікування хворих з перфоративною виразкою шлунка і дванадцятипалої кишки (Клініко-експериментальне дослідження)

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок