Головна Головна -> Реферати українською -> Дисертації та автореферати -> реферат українською мовою: Оптимізація хірургічного лікування хворих з перфоративною виразкою шлунка і дванадцятипалої кишки (Клініко-експериментальне дослідження)

Оптимізація хірургічного лікування хворих з перфоративною виразкою шлунка і дванадцятипалої кишки (Клініко-експериментальне дослідження) / сторінка 13

Назва:
Оптимізація хірургічного лікування хворих з перфоративною виразкою шлунка і дванадцятипалої кишки (Клініко-експериментальне дослідження)
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
37,64 KB
Завантажень:
129
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23 
Дані оперативні утручання відрізняються радикалізмом у порівнянні з простим ушиванням, швидкістю виконання і своїм обґрунтуванням. Подібні
оперативні втручання стають високоефективними при прориві виразки піло- родуоденальної локалізації, що найчастіше протікає на тлі високої кислотопро-дукуючої функції шлунка. Так, органозберігаючі операції з одним із видів ваготомії нами виконані 590 хворим з перфоративними пілородуоденальними виразками. СтВ була проведена в 53 випадках, СВ застосована 241 хворим.
Подібні операції завжди доповнювалися висіченням виразки й операціями, які дренують шлунок. СтВ і СВ широко використовувалися нами на початкових етапах становлення ваготомії у клініці при хірургічному лікуванні проривних виразок. Накопичений досвід показав, що найбільш фізіологічним способом ваготомії є СПВ. Її виконання сприяє збереженню евакуаторної здатності піло-ричного сфінктера і при цьому не завжди потрібно виконання дренуючої шлунок операції. У даний час у клініці розроблені чіткі показання до виконання кожного виду ваготомії. Так, СтВ виконується у випадку спізнілої госпіталізації хворих до хірургічного стаціонару із запущеними формами перитоніту, у сполученні перфорації з кровотечею з виразки, анатомічно розсипному типі будови блука-ючого нерва і при наявності важких супутніх захворювань. СтВ у 24 хворих бу-ло виконано на тлі токсичної і термінальної фаз перитоніту. У 7 випадках СтВ робили, коли перфорація виразки сполучалася з профузною кровотечею із вираз-ки на тлі анемії II і III ступеня. До виконання СтВ у 5 випадках удавалися при розсипному типі будови блукаючого нерва й у 17 хворих з важкими супутніми захворюваннями. СтВ у всіх випадках доповнювалася висіченням проривної виразки і пілоропластикою. Так, пілоропластику за Гейнеке-Мікуличем викона-ли в 41 хворого, при наявності деформуючих змін в області вихідного відділу шлунка – пілоропластику за Фіннею або Джабулею (10 випадків). У 2-х випадках при розташуванні перфоративной виразки в шлунку зробили клиноподібну резекцію шлунка з пілоропластикою за Гейнеке-Мікуличем.
Незважаючи на виконання дренуючої шлунок операції, частина хворих після СтВ скаржилася на тяжкість в епігастральній області, правому підребер’ї, нудоту, гикавку, гіркоту в роті, блювоту. Зазначені скарги посилювалися після прийому їжі, приєднувалося здуття живота, відзначалося часте рідке випорож-нення. Даний стан нами розцінено як постваготомний гастростаз, холестаз у результаті перетинання гілочок, іннервуючих жовчний міхур. Тому з метою зменшення небажаних наслідків СтВ у клініці стали ширше застосовувати СВ у тих операційних ситуаціях, коли раніше в подібних випадках робили СтВ. СВ є більш фізіологічною операцією ніж СтВ. При її виконанні зберігаються гілочки, що йдуть до сонячного сплетіння, до печінки і жовчного міхура. Ефективність СВ значно зростає при адекватно виконаній дренуючій шлунок операції.
Показаннями до виконання СВ вважали виражені запальні зміни в області малого сальника, наявність загального фібринозного перитоніту, важкої супутньої патології і коли оперувалися хворі з ожирінням, у яких виникали складності з верифікацією нерва Латерже. У 174 випадках СВ виконали, коли мав місце за-гальний фібринозний перитоніт, 18 пацієнтам подібна ваготомія виконувалася з місцевим перитонітом, однак розвинений запальний набряк малого сальника не дозволяв розширення об’єму операції. У 11 хворих вона виконувалася з ожи-рінням, і в 34 випадках її робили пацієнтам з важкими супутніми захворю-ваннями, 4 хворим СВ виконували, коли перфорація виразки сполучалася з профузною кровотечею із виразки.
У зв’язку з денерваціею антрального відділу шлунка і пілоруса при СВ, її доповнювали одним із видів дренуючих шлунок операцій. Так, СВ у сполученні з пілоропластикою за Гейнеке-Мікуличем виконували 189 хворим після попереднього висічення виразки.
При виявленні дзеркальних виразок у 9 пацієнтів виконувалися циркулярні висічення подвійних виразок з наступною пілоропластикою, тільки 4-м хворим у зв’язку з неможливістю висічення виразки задньої стінки виконувалося її ушивання й операція закінчувалася пілоропластикою.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23 



Реферат на тему: Оптимізація хірургічного лікування хворих з перфоративною виразкою шлунка і дванадцятипалої кишки (Клініко-експериментальне дослідження)

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок