Головна Головна -> Реферати українською -> Дисертації та автореферати -> реферат безкоштовно: КОМПЛЕКСНЕ ЛІКУВАННЯ ГНІЙНИХ РАН ЩЕЛЕПНО-ЛИЦЕВОЇ ДІЛЯНКИ У ДІТЕЙ ІЗ ВИКОРИСТАННЯМ СУЧАСНИХ ВІТЧИЗНЯНИХ БАГАТОКОМПОНЕНТНИХ МАЗЕЙ

КОМПЛЕКСНЕ ЛІКУВАННЯ ГНІЙНИХ РАН ЩЕЛЕПНО-ЛИЦЕВОЇ ДІЛЯНКИ У ДІТЕЙ ІЗ ВИКОРИСТАННЯМ СУЧАСНИХ ВІТЧИЗНЯНИХ БАГАТОКОМПОНЕНТНИХ МАЗЕЙ / сторінка 6

Назва:
КОМПЛЕКСНЕ ЛІКУВАННЯ ГНІЙНИХ РАН ЩЕЛЕПНО-ЛИЦЕВОЇ ДІЛЯНКИ У ДІТЕЙ ІЗ ВИКОРИСТАННЯМ СУЧАСНИХ ВІТЧИЗНЯНИХ БАГАТОКОМПОНЕНТНИХ МАЗЕЙ
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
19,82 KB
Завантажень:
366
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12 



У ході лікування поступово відновлювався загальний стан усіх дітей. Загалом динаміка його проявів суттєво не відрізнялась в групах спостереження. Так, уже на 1-у післяопераційну добу температура тіла знизилась у всіх хворих (на 0,9% та 0,8% при ГГЛ (р<0,5) і 1,5% та 1,9% при ГООТНЩ (р<0,5) у дітей відповідно 1 та 2 груп порівняння). Пацієнти вказували на поліпшення загального стану: зменшення слабкості, ознобу, сухості в роті та блідості шкіри, покращання сну й апетиту. У хворих на гострий одонтогенний остеомієліт тіла нижньої щелепи частково відновилась і функція органів ШКТ та зник біль у спокої.
На 3-ю добу зниження температури тіла сягало 1,6% (р<0,01) та 1,9% (р<0,5) і 3,2% (р<0,02) та 3,5% (р<0,5) у дітей, хворих, відповідно, на ГГЛ та ГООТНЩ в 1 та 2 групах порівняння. Паралельно зі зниженням температури тіла зникали прояви загальної інтоксикації. У хворих на ГООТНЩ нормалізувалась функція органів ШКТ, спостерігались гіперемія ясен та перехідної складки без їх набряку в ділянці видаленого зуба. Симптом Венсана зник у 55,56% пацієнтів*, а в 68,18% дітей* стало неболючим відкривання рота.
На 6-у добу у всіх пацієнтів із ГГЛ загальний стан нормалізувався, однак показники температури тіла в 7 (31,81%) дітей із ГООТНЩ були субфебрильними. У 10% хворих* на гострий одонтогенний остеомієліт тіла нижньої щелепи зник симптом Венсана, а неболюче відкривання рота визначалось у 90,91% хворих* на гострий одонтогенний остеомієліт тіла нижньої щелепи.
Отримані дані вказують на те, що використання різних багатокомпонентних мазей для загоєння ран не значно впливає на динаміку загальноклінічних проявів хвороб, а провідну роль у термінах їхньої нормалізації все ж таки відіграє форма гнійно-запального процесу та призначене загальне лікування.
Аналізуючи динаміку гемограми, ми дійшли висновку, що поступове зниження абсолютної кількості лейкоцитів відбувається у хворих 1 та 2 груп відповідної нозологічної форми приблизно в однакові терміни, які суттєво не відрізняються від подібних за традиційного лікування [П.І.Ткаченко, 1998]. Це підтверджує думку про те, що місцеве використання багатокомпонентних мазей значно не впливає на зміни загальних показників гомеостазу організму.
Інакше виглядає динаміка місцевих об’єктивних змін. На 1-у добу місцевим дослідженням не виявлені суттєві розбіжності у хворих із ГГЛ та ГООТНЩ обох груп спостереження: загалом у ранах спостерігалась 1 фаза РП із притаманними їй клінічними і морфо-гістохімічними проявами. У хворих на ГГЛ визначалися значна гнійна ексудація, гнійно-некротичний наліт на дні та стінках рани, виражений набряк і запальна інфільтрація ранових країв, гіперемія та гіпертермія
* -- тут і далі відсоток обчислений відносно тих дітей, у кого цей симптом визначався на попередньому обстеженні.
шкіри, болюче та обмежене відкривання рота. У хворих на гострий одонтогений остеомієліт тіла нижньої щелепи спостерігалась більша кількість некротизованих тканин, а зона набряку переважала зону інфільтрації.
Морфо-гістохімічним дослідженням визначались набряк, кров, фібрин та детрит у рановому каналі; повнокров’я судин, геморагії й набряк у дермі; утворення підепітеліальних інфільтратів та відшарування епідермісу у відповідь на мікробну інвазію тканин; дезорганізація шарів епідермісу з дистрофічними змінами епітеліоцитів; набряк, серозно-фібринозне просякання з некрозами та крововиливами в прилеглих тканинах; значна круглоклітинна інфільтрація (численні лейко- і лімфоцити, мала кількість плазматичних клітин та гранульованих лаброцитів) і гемоциркуляторні розлади у всіх шарах рани. Також спостерігалась невелика кількість глікозаміногліканів у ранових тканинах із переважною їх концентрацією в стінках кровоносних судин.
На 3-ю добу виявлялися суттєві відмінності в ранах дітей різних груп спостереження. Так, у 1 групі пацієнтів усе ще відбувались процеси, притаманні 1 фазі ранового процесу. У хворих на гострий гнійний лімфаденіт зберігались незначний набряк, інфільтрація та підритість ранових країв з окремими ділянками їх розплавлення, легка гіперемія прилеглої шіри, товстий шар фібрину на стінках рани, гнійно-серозний ексудат.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12 



Реферат на тему: КОМПЛЕКСНЕ ЛІКУВАННЯ ГНІЙНИХ РАН ЩЕЛЕПНО-ЛИЦЕВОЇ ДІЛЯНКИ У ДІТЕЙ ІЗ ВИКОРИСТАННЯМ СУЧАСНИХ ВІТЧИЗНЯНИХ БАГАТОКОМПОНЕНТНИХ МАЗЕЙ

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок