Головна Головна -> Реферати українською -> Дисертації та автореферати -> Скачати безкоштовно: ЕПІДЕМІОЛОГІЧНА ТА КЛІНІКО-ПСИХОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА СУЇЦИДАЛЬНОЇ ПОВЕДІНКИ ОСІБ В ЗАГАЛЬНІЙ ПОПУЛЯЦІЇ НАСЕЛЕННЯ ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ З УРАХУВАННЯМ ГЕЛІОГЕОФІЗИЧНИХ ФАКТОРІВ ТА БІОЛОГІЧНИХ РИТМІВ

ЕПІДЕМІОЛОГІЧНА ТА КЛІНІКО-ПСИХОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА СУЇЦИДАЛЬНОЇ ПОВЕДІНКИ ОСІБ В ЗАГАЛЬНІЙ ПОПУЛЯЦІЇ НАСЕЛЕННЯ ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ З УРАХУВАННЯМ ГЕЛІОГЕОФІЗИЧНИХ ФАКТОРІВ ТА БІОЛОГІЧНИХ РИТМІВ / сторінка 7

Назва:
ЕПІДЕМІОЛОГІЧНА ТА КЛІНІКО-ПСИХОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА СУЇЦИДАЛЬНОЇ ПОВЕДІНКИ ОСІБ В ЗАГАЛЬНІЙ ПОПУЛЯЦІЇ НАСЕЛЕННЯ ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ З УРАХУВАННЯМ ГЕЛІОГЕОФІЗИЧНИХ ФАКТОРІВ ТА БІОЛОГІЧНИХ РИТМІВ
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
22,42 KB
Завантажень:
272
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14 
Пацієнти 3-ї групи в 42,86% випадків виявляли істеро-дисфорічну симптоматику, в 24,49% – тривожно-істеричну, в 14,29% – астено-депресивну, в 10,20% – депресивну і в 8,16% - тривожно-депресивну.
При вивченні обставин та характеру суїцидогенного конфлікту з’ясувалось, що в усіх обстежених 1-ї групи він зумовлювався поточними психопатологічними розладами і мав „псевдореальний” характер. В 19,23% випадків суїцидальна поведінка маніфестувала за типом мимовільної реалізації при відсутності навіть „псевдореального” конфлікту. В інших випадках у суїцидентів 1-ї групи спостерігались найбільш потенційно летальні мотивації аутоагресії: уникання (53,85%), самопокарання (11,54%), відмова від життя та самопожертва (по 7,69% відповідно), причому в 64,29% мотивації уникання провідну роль відігравав „анальгетичний” мотив позбавлення болісних сенестопатій. У обстежених 2-ї та 3-ї групи формування та реалізація суїцидальних дій відбувались в умовах реального конфлікту, переважно родинного характеру (59,10% - в 2-й та 61,22% - в 3-й групі), причому домінували проблеми партнерських стосунків та хімічної залежності суїцидента. Дослідження мотивів аутоагресивних дій у госпіталізованих даних груп показало, що мотивація суїцидальної поведінки у них переважно мала комунікативно-протестний характер (63,65% пацієнтів 2-ї групи та 73,47% 3-ї). Істинні мотиви самогубства спостерігались тут значно рідше (36,36% осіб в 2-й групі та 26,53% - в 3-й).
Аналіз розподілу суїцидальної поведінки за способом реалізації показав достовірне переважання свідомо летальних способів у обстежених 1-ї групи (67,31%; р<0,05), причому чоловіки частіше здійснювали самоповішення, тяжкі поранення та отруєння немедикаментозними засобами, а жінки – медикаментозні отруєння та падіння з висоти. Госпіталізовані 2-ї групи в 50,00% випадків також користувались найбільш небезпечними способами реалізації суїциду, а суїциденти 3-ї групи найчастіше використовували потенційно нелетальні засоби (79,59%), причому жінки переважно здійснювали медикаментозні отруєння, а чоловіки – самопорізи (р<0,01).
В алкогольному сп’янінні здійснювались суїцидальні спроби кожним третім пацієнтом (39,02%), причому більшість з них належали до 2-ї та 3-ї групи, в той час як 86,54% обстежених 1-ї групи скоювали аутоагресивні дії в тверезому стані (р<0,01).
За ступенем потенційної летальності суїцидальні дії високої серйозності переважали у обстежених 1-ї клінічної групи (86,54%; р<0,01), тоді як у обстежених 2-ї групи такі спроби спостерігались в 1/2 випадків, а серед пацієнтів 3-ї групи - тільки у 20,41% осіб.
Спостереження за пацієнтами в гострому постсуїцидальному періоді показало, що у 80,77% обстежених 1-ї групи він був суїцидально-фіксованим, порівняно з обстеженими 2-ї та 3-ї груп, які найчастіше не зберігали налаштованості на самогубство при значному рівні маніпулятивних тенденцій (р<0,01). В протрагованому періоді 93,50% обстежених всіх груп не зберігали суїцидальної налаштованості, однак, у більшості осіб 1-ї групи (78,85%) суїцидальна поведінка не отримала належного критичного усвідомлення та особистісного аналізу. В той же час, серед госпіталізованих 2-ї та 3-ї групи переважало усвідомлено критичне ставлення до спроби (54,55% в 2-й та 67,35% в 3-ї групі).
Результати біоритмологічного обстеження виявили серед пацієнтів 41,46% представників ранкового типу, індиферентного – 43,90% і вечірнього – 14,63%. Обстежені 1-ї групи за розподілом індивідуального хронотипу практично не відрізнялись від загальної популяції (Ф.І. Комаров, 1989): ранковий тип – 53,85% проти 50,0%; індиферентний – 32,69% проти 30,0%; вечірній – 13,46% проти 15,0%. В той же час, в 2-й та 3-й групах співвідношення ранкового та індиферентного типів було помітно змінене в бік підвищення кількості осіб індиферентного типу (в 1,8 разів більше в 2-й групі та в 1,7 – в 3-й, порівняно з розподілом в загальній популяції).
У обстежених всіх клінічних груп, на відміну від порівняльної групи, виявилось порушення циркадіанного ритму.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14 



Реферат на тему: ЕПІДЕМІОЛОГІЧНА ТА КЛІНІКО-ПСИХОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА СУЇЦИДАЛЬНОЇ ПОВЕДІНКИ ОСІБ В ЗАГАЛЬНІЙ ПОПУЛЯЦІЇ НАСЕЛЕННЯ ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ З УРАХУВАННЯМ ГЕЛІОГЕОФІЗИЧНИХ ФАКТОРІВ ТА БІОЛОГІЧНИХ РИТМІВ

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок