Головна Головна -> Реферати українською -> Фізична культура -> Особливості методики лікувальної фізкультури (ЛФК) у лікуванні інфаркту міокарда

Особливості методики лікувальної фізкультури (ЛФК) у лікуванні інфаркту міокарда

Назва:
Особливості методики лікувальної фізкультури (ЛФК) у лікуванні інфаркту міокарда
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
30,28 KB
Завантажень:
207
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 
Мета ЛФК:

1. Поліпшити коронарний і периферійний кровообіг, обмінні процеси в міокарді, посилити скоротливу здатність міокарда.

2. Економізувати діяльність міокарда для зниження потреби в кисні.

3. Стимулювати екстракардіальні фактори кровообігу.

4. Запобігти прогресуванню атеросклерозу та розвитку таких ускладнень, як інфаркт міокарда, порушення ритму і провідності, недостатність кровообігу та ін.

5. Підвищити толерантність до фізичних навантажень, зменшити вживання препаратів судинорозширювальної дії.

Протипоказання: часті напади стенокардії, передінфарктний стан, гострий інфаркт міокарда; серйозні порушення ритму і провідності серця, яка виражена серцево-судинною недостатністю; тромбоемболічні ускладнення, неадекватні реакції серцево-судинної системи на навантаження і негативна динаміка на ЕКГ, гострі запальні захворювання та загострення супутніх хвороб (високий АТ, цукровий діабет та ін.).

У стаціонарі хворим призначають ЛГ, РГГ, дозовану ходьбу на рівній місцевості в повільному або середньому темпі, заняття на тренажерах з урахуванням толерантності, теренкур. Після виписування зі стаціонару хворі продовжують заняття в кабінетах ЛФК поліклініки, кардіологічного диспансеру, центру реабілітації. Призначають дозовану ходьбу на рівній місцевості, заняття на тренажерах, рухливі та спортивні ігри, інші прогулянки, їзду на велосипеді, оздоровчий біг підтюпцем (поєднуючи його з ходьбою), лікувальний масаж, загартовування повітряними і водними процедурами. ЧСС після навантажень не повинна підвищуватися понад 20 порівняно з такою в стані спокою, термін відновлення — 6—8 хв. У разі неадекватної реакції на навантаження у хворого може з'явитися біль за грудниною, слабкість, пітливість, запаморочення, задишка, виражена тахікардія, значне коливання АТ, триваліший відновлювальний період, на ЕКГ— ознаки ішемії міокарда.

Щоб уникнути перевантажень, користуються тренувальним рівнем ЧСС, який складає 70—90% від індивідуальної порогової ЧСС. До початку заняття проводять опитування хворого, його огляд, визначають ЧСС, АТ, знімають ЕКГ, оцінюють функціональні можливості. Заняття ЛФК припиняють, якщо виникає напад стенокардії.

Про ефективність занять ЛФК свідчить поліпшення загального стану хворого, ліквідація нападів стенокардії або зменшення їх вираженості і кількості, відсутність ознак серцевої недостатності, зменшення реакції серцево-судинної системи на фізичне навантаження, відновлення працездатності і можлива відмова від корона-ро-розширювальних засобів або зниження їх дози.

Хворі повинні поступово збільшувати рухову активність та регулярно виконувати фізичні вправи в кабінеті ЛФК — самостійно або в групах здоров'я.

Хворі щодня виконують РГГ, здійснюють прогулянки до 8— 10 км у середньому темпі, їздять на велосипеді, займаються на тренажерах. Ведення здорового способу життя, боротьба зі шкідливими звичками, регулярні заняття фізичними вправами значно поліпшують здоров'я хворих та їх фізичну працездатність.

Особливості методики ЛФК у лікуванні інфаркту міокарда

У сучасну практику охорони здоров'я впроваджена спеціальна система реабілітації хворих на інфаркт міокарда (ЇМ). Головними принципами цієї системи є ранній початок, комплексність, використання всіх видів реабілітації, безперервність та послідовність етапів реабілітації.

У реабілітації хворих на ЇМ виділяють 3 періоди (етапи): стаціонарний, одужання та підтримувальний.

Основними завданнями ЛФК на стаціонарному етапі є: профілактика і лікування ускладнень ЇМ, стабілізація показників серцево-судинної системи, позитивна динаміка клінічних, лабораторних та ЕКГ-показників, поліпшення стану та підвищення рухової активності хворих настільки, щоб до кінця перебування у стаціонарі хворий міг себе обслуговувати, підійматися сходинками на один поверх, ходити по рівній місцевості на відстані від 1 до З км за 2—3 рази без ознак погіршення стану, підготовка хворого до переведення у відділення реабілітації.

Засоби ЛФК особам з ЇМ призначають на 2-гу — 3-тю добу хвороби за відсутності протипоказань і стабілізації показників серцево-судинної системи. До тимчасових протипоказань ЛФК відносять: загальний важкий стан хворого, серцеву астму, набряк легень, важкі порушення ритму і провідності, виражені ознаки серцево-судинної недостатності, напади стенокардії, аневризму лівого шлуночка, високий АТ, кардіогенний шок, рецидивний пе-ребіг ЇМ, тромбоемболічні ускладнення, загострення супутніх захворювань, висока температура тіла та виражені зміни лабораторних показників активності процесу.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 



Реферат на тему: Особливості методики лікувальної фізкультури (ЛФК) у лікуванні інфаркту міокарда

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок