Головна Головна -> Реферати українською -> Фізична культура -> Особливості методики лікувальної фізкультури (ЛФК) у лікуванні захворювань і травматичних уражень периферійної нервової системи

Особливості методики лікувальної фізкультури (ЛФК) у лікуванні захворювань і травматичних уражень периферійної нервової системи

Назва:
Особливості методики лікувальної фізкультури (ЛФК) у лікуванні захворювань і травматичних уражень периферійної нервової системи
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
9,98 KB
Завантажень:
114
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 
Залежно від залучення певної ділянки нерва в запальний або травматичний процес розрізняють такі захворювання: радикуліт (запалення нервових корінців); неврит (запалення нервових стовбурів); плексит (запалення нервових сплетень); поліневрити (запалення декількох нервів).

Характерною рисою клінічної картини у хворих із запальними і травматичними пошкодженнями периферійної нервової системи є порушення рухової функції та біль. Периферійний параліч і в'ялий парез супроводжуються м'язовими атрофіями, зниженням м'язового тонусу і сухожилкових рефлексів.

Мета ЛФК:

1) поліпшити кровообіг і трофічні процеси в ділянці ураження, сприяти усуненню судинних та трофічних розладів;

2) активізувати розсмоктування залишкових явищ запального процесу (профілактика утворення зрощень та рубцевих змін);

3)зміцнювати паретичні м'язи і зв'язковий апарат;

4) запобігти м'язовій атрофії та тугорухливості в суглобах або усунути їх;

5) розвивати й удосконалювати замісні рухи та координацію рухів;

6) протидіяти викривленню хребта та обмеженню рухливості хребта;

7) справляти оздоровчу та загальнозміцнювальну дію на організм хворого.

Основні методичні принципи проведення ЛФК:

1) вибір безбольового вихідного положення — за допомогою оптимальних вихідних положень виявити довільні рухи і розвивати наявні ак-тивні рухи (для цього необхідно скорочувати паретичні м'язи і розтягувати їх антагоністи);

2) розвивати рухливість у суглобах, збільшувати м'язову силу, підвищувати тонус організму і розвивати навички прикладного значення за допомогою спеціальних фізичних вправ, поступово розвивати рухові навички;

3) вправи треба виконувати нерізко, амплітуду рухів збільшувати поступо-во за допомогою махоподібних рухів без обтяження;

4) не доводити напружені м'язи до стану вираженого стомлення, для чого чергувати спеціальні вправи із загальнорозвиваючими;

5) розтягування скорочених м'язів досягати вправами з обтяженням;

6) необхідні самостійні заняття 1—5 разів на день, поряд з фізичними вправами застосовувати бальнеофізіотерапевтичні процедури.

Із засобів ЛФК рекомендують вправи, що сприяють відновлюванню функцій паретичних м'язів (пасивні, ідеомоторні, зі стимуляцією активних рухів, активні вільні вправи, вправи з опором) та вправи, що сприяють посиленню кровообігу та кровопостачанню нервів (динамічні вправи для суглобів кінцівок, на координацію, на підвищення стійкості вестибулярного апарату).

Одним із найпоширеніших захворювань периферійної нервової системи є радикуліт. До первинних радикулітів відносять радикуліти інфекційного, застійного, токсичного і травматичного характеру; до вторинних — радикуліти внаслідок дегенеративних змін у хребтовому стовпі.

Основними вихідними і водночас розвантажувальними положеннями для виконання вправ ЛГ хворим із попереково-крижовим радикулітом є колінно-ліктьове або колінно-кистьове, лежачи на спині, лежачи на боці, а в разі шийно-грудного радикуліту — сидячи, стоячи з опорою на руки.

Особливості методики ЛФК у лікуванні невриту лицевого нерва

Клінічні ознаки: паралізований бік обличчя млявий, дряблий, порушено мигання повік, не закривається очна щілина, рот перекошений у здоровий бік, кут рота з цього боку опущений, мова нерозбірлива. Найтяжче ускладнення невриту лицевого нерва — контрактура паретичних м'язів і поява синкінезій. Лікування комплексне: спеціальне положення (лейкопластична маска), ліку-вальна мімічна гімнастика (з 6—10-го дня захворювання), масаж, фізіотерапевтичні процедури.

Пасивно-активні вправи для мімічних м'язів (В.В. Макареня, 1992):

1. Відкривання та закривання рота з підтримуванням пальцями верхньої і нижньої губи на боці ураження.

2. Заплющування та розплющування очей за допомогою вказівного пальця з підтримуванням перстеневим пальцем верхньої губи на боці ураження.

3. Одночасне відведення кутів рота в лівий та правий бік і оскал зубів з підтримуванням великим і вказівним пальцями верхньої та нижньої губи на ураженому боці.

4. Витягування зімкнених губ уперед зі збереженням їх симетричності за допомогою пальців.

5. Нюхальні рухи з підтримуванням пальцями зовнішнього краю ніздрі та верхньої губи на ураженому боці.

6. Насуплювання брів за допомогою пальця, розміщеного в ділянці над-брівної дуги, до утворення чіткої вертикальної складки.

7. Зморщування лоба (утворення виразних горизонтальних зморшок), вказівний палець — на надбрівній дузі для активної допомоги рухові брови.

8. Одночасне і почергове надування щік (губи притиснути пальцями однієї руки, щоб не виходило повітря, долонею другої — натиснути на здорову щоку, щоб вона не надувалася).

9. Почергове і одночасне підгортання верхньої та нижньої губи за допомогою пальців (рот напіввідкритий).

10. Імітування посмішки з підтримуванням пальцем кутика рота.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 



Реферат на тему: Особливості методики лікувальної фізкультури (ЛФК) у лікуванні захворювань і травматичних уражень периферійної нервової системи

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок