Головна Головна -> Реферати українською -> Краєзнавство -> Історія села Пістинь

Історія села Пістинь

Назва:
Історія села Пістинь
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
11,72 KB
Завантажень:
362
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6 
Пісня про Пістинь
Ранкова зоря на світанку
Вінчає святу благодать.
Всміхається сонечко зранку,
Симфонію гори шумлять.
Приспів:
Пістинь – село мальовниче,
Пістинь – карпатська краса.
Пістинь – солдат у граніті,
І матір в скорботі – застигла сльоза.
Село моє рідне, з тобою
Минулі у пам’ятні дні,
Красу твою звемо святою
На цій українській землі.
ПРИСПІВ:
Хоч буду я в краю далекім,
В село я повернуся знов.
До гнізд повертають лелеки,
В селі моїм ріднім – любов.
ПРИСПІВ:
Серед мальовничої природи Прикарпаття, в середній те-чії однієї з приток Прута, що бере початок з-під Говерли і несе свої чисті води до Дунаю, розкинулось по обидвох роз-логих її берегах село.
Колись першопоселення кількох монахів, потім село, що розрослося в місто, і знову село, в якому живуть близько 5 тисяч людей, 600 дітей шкільного віку, кожен зі своєю до-лею, зі своєю правдою і гріхом, живуть і продовжують вер-стати історію цього благодатного куточка нашої України.
Історія села сягає за сотні, а то й тисячі років. Дані архе-ологічних розкопок свідчать, що перші люди жили на При-карпатті ще в епоху мезеоліту, тобто 100-38 тисяч років до нашої ери. З кінця II століття н.е. на Гуцульщині поселяються племена карпів — предки білих хорватів. Дослідники припускають, що саме від назви цих носіїв культури і похо-дить сама назва гір — Карпати. Від одного з цих племен-гуциків, імовірно, пішла назва Гуцульщина. На східній окра-їні села Пістинь у 1910 році знайдено мідну сокиру клинопо-дібної форми довжиною 14,5 см з наскрізним отвором біля обуха. Вона зберігається в Перемишлянському музеї (тепер — територія Польщі). Цій рідкісній для наших земель зна-хідці понад 5 тисяч років, і вона є одним з найдавніших ме-талевих виробів на заході України.
У ІХ-ХІ ст. територія Гуцульщини, а значить і нашого села, належала до складу Київської Русі, а з XI по XIII ст. до Га-лицького та Галицько-Волинського князівств.
Ще в тому далекому XII ст., коли тікали з низин від поне-волювачів наші прадавні предки, селилися вони саме тут, у підгір'ї, де і прожити можна було, хоч і землі не такі вже й родючі, зате захист був: стрімкі береги рік, густі зарості лі-сів могли завжди заховати і дати порятунок тим, хто не міг стати оплічно на бій із поневолювачами.
Отож тоді, коли монголо-татарські орди плюндрували Київську Русь, на крутосхилах ще тоді безіменної річки Пістиньки поселилися засновники нашого села. Легенда розпо-відає, що поселенці, прийшовши сюди, побачили «...довкола пусто, ні жодної тобі людини за весь день переходу, і сказа-ли вони: «Пусто тут і безпечно тут, то ж піст триматимемо, щоб Бог благословив це місце на безпечне і щасливе прожи-вання. І було так...». 100 років майже проживали тут люди, мали спокій і безпеку, вичищували місцини для полів і пасо-вищ. І головне — знайшли сировицю. Сировиця — це сіль, за якою у Великій Україні чумаки їхали аж у далекий і не-безпечний Крим. Тут же вона була під ногами. Півметрової глибини копанка забезпечувала з надлишком всіх сіллю. То була благодать.
Вже четверте покоління росло тут, і, звичайно, не могло це поселення, що звалося Пустенем (Пістунем), залишатися непоміченим для володарів цих територій.
Підтвердженням цьому є історичні документи. Першу таку згадку зустрічаємо в Іпатіївському літописі. За князювання Данила Галицького боярин Доброслав порушив своє повно-важення і віддав коломийську сіль «двум беззаконниками от племени смердья Лазарю Домажинець и Игорю Мелибожич». Князь негайно послав свого стольника Якова з таким розпо-рядженням: «Аз есмь повеления моего не творите, землю грабити. Черниговських бояр не велех ти Доброслав принимати не дати волости галичким, а коломийською соль отлу-чите на мя...», бо вона призначена «...на роздаваниє оружникам си бо еста недостойна ни Вотнина держати».
Головні склади солі були в Коломиї, а варили сіль по довколишніх селах. Найдавніші письмові згадки про них зна-чаться такими датами: Уторопи (1367 p.), Косів (1318 p.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6 



Реферат на тему: Історія села Пістинь

Схожі роботи:


BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок