Головна Головна -> Реферати українською -> Краєзнавство -> Різдво - за народним календарем 7 січня. Як святкували і що їли з нагоди свята

Різдво - за народним календарем 7 січня. Як святкували і що їли з нагоди свята

Назва:
Різдво - за народним календарем 7 січня. Як святкували і що їли з нагоди свята
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
3,46 KB
Завантажень:
127
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 
Реферат на тему:
Різдво - за народним календарем 7 січня. Як святкували і що їли з нагоди свята


Різдво — велике свято, яке в Україні відзначали навіть за часів суворої атеїзації населення. Звичаїв святкування не забували: колядники прославляли Немовля Христа, по селах ходили з Вертепом (Шопкою) — театралізованою народною виставою із життя Пресвятої Богородиці Діви Марії та Святої Родини — й розповідали про легендарну подію — Різдво Спасителя.
Цей день (7 січня), як і Багата кутя (Святий вечір), відповідає уявленням народу про добробут, благополуччя, благоденство, щастя і злагоду. Хазяїн і хазяйка дому стежили не лише за тим, щоб був «повний стіл» для своєї родини, а й за моральною обстановкою в хаті: спокоєм, миром і добротою. На зимові м’ясниці скасовувалися навіть обов’язкові в інші часи одноденні пости в середу й п’ятницю.
З Різдва Христового починалися зимові м’ясниці. Усі страви, що вимагали тривалого приготування, були зроблені заздалегідь, оскільки існувала звичаєва заборона користуватися ножем, сікачем, сокирою та іншими колючими й ріжучими знаряддями. Навіть хліб цього дня ламали, а не різали. Вірили, що той, хто порушував цю заборону, ризикував порізатися чи поранитися в інший спосіб.
Також це віщувало збитки: «Щось у хазяйстві відріжеться», «Худобу доведеться прирізати» та ін.
До церкви цього дня ходили всією сім’єю, вдома залишалася тільки старша невістка — джиджулиха, чепуруха. Вона топила піч, розігрівала приготовлені напередодні страви, варила капусняк із порізаних заздалегідь м’яса й сала, посіченої капусти.
Після церковної служби вся родина й гості сідали за стіл, на якому стояли кутя, пироги, узвар та ще деякі святвечірні страви. Молилися за здравіє присутніх на трапезі, а також відсутніх родичів (як і попередньої вечері); господар згадував померлих, сподіваючись для них Царства Небесного. Ставили на стіл залишки вчорашніх страв: рибну юшку, пісний холодний борщ із квасолею, товченики, смажену рибу, квасолю. Потім подавали м’ясні страви, починаючи з м’ясного холодцю — «драглів», «гишок», «холодного», «студенцю». Після цих холодних закусок на столі з’являлися гарячі м’ясні страви: капусняк із свинячою грудниною, печеня чи душенина, верещака, смажені ковбаси, кров’янка, шинка, ковбик (кендюх, сальтисон), тушкована капуста, голубці, вареники з лівером, локшина з курятиною чи гусятиною.
Ковбасу зустрічали з особливим захватом і стежили, щоб джиджолиха подавала її просто з жару, вона мала шкварчати. Найбільше чекали цієї миті дітлахи. Щоб їм не кортіло скуштувати вже готову ковбасу ще в піст (кололи кабанів на останньому тижні Пилипівки), малечі розповідали, що ковбаса ховається на груші чи то на вербі аж до Різдва. І тільки після обідні вона плигає через комин у піч на сковороду, дітям на втіху. До ковбаси подавали квашену капусту з олією та солоні огірки.
Капусняком завершували гарячий обід. На закуску їли вчорашню кутю, нерідко заправляючи її вже свіжим коров’ячим молоком.
Ці застілля (святвечірнє та різдвяне), як і майбутнє новорічне, відрізнялися не лише чисельністю страв (що символізувало майбутній добробут), а й їхньою святковою вишуканістю та високою калорійністю.
Для урочистостей готували й десерт. Це могли бути медівники, «горішки», вергуни (вертути), маківники, сластьони, пиріжки із солодкою начинкою. Коли збиралися увечері погомоніти, забавлялися соняшниковим і гарбузовим насінням, ліщиною чи волоськими горіхами, яблучками-кислицями (дичками) з квасу, квашеними садовими яблуками, квашеними грушками-гниличками. Горіхи справжні та «горішки»-печиво їли не просто, а зі значенням: «щоб пшениця гарно родила». Відомо, що горіх в українській традиції символізує родючість, багатство, здоров’я.
Після тривалого Пилипівського посту скоромну їжу споживали обережно, не переїдаючи, бо це могло спричинити шлункові розлади. Стежили й за раціональним харчуванням дітей.
На Різдво (як на Великдень та інші великі свята) особливо ретельно дотримувалися застільного етикету.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 



Реферат на тему: Різдво - за народним календарем 7 січня. Як святкували і що їли з нагоди свята

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок