Головна Головна -> Реферати українською -> Краєзнавство -> Водохреща (Ордань) - за народним календарем 19 січня. Як святкували і що їли з нагоди свята

Водохреща (Ордань) - за народним календарем 19 січня. Як святкували і що їли з нагоди свята

Назва:
Водохреща (Ордань) - за народним календарем 19 січня. Як святкували і що їли з нагоди свята
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
6,40 KB
Завантажень:
386
Оцінка:
 
поточна оцінка 3.7


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 
Реферат на тему:
Водохреща (Ордань) - за народним календарем 19 січня. Як святкували і що їли з нагоди свята


У переддень Водохреща так само постували, як і на Святвечір напередодні Різдва, іноді ще суворіше. Літні люди, які вже думали про спасіння душі, навіть не снідали, чекаючи Святої вечері, тому, власне, ця вечеря й називається Голодною кутею (інші назви свята: Другий Святвечір, Навечір’я Богоявления — 18 січня). Обов’язково варили кутю таку ж, як і перед Різдвом. За вечерею її доїдали всю, не залишаючи для покійних родичів. Якщо ж якась ложка куті зоставалася, її виносили курям, щоб «добре неслися й велися». Курей, як і в попереднє свято, не скликали, а чекали, щоб вони збіглися самі. Боялися чарів недоброзичливих сусідів. Якби хтось почув, що хазяйка кличе птицю, і заздрісно промовив: «Твої кури, а мої яйця!», то кури перестали б нестися. Натомість у ворожчиної птиці яєць побільшало б. Якщо кури збігалися скоренько і завзято дзьобали кутю, це давало підстави сподіватися, що вони будуть добре плодитися. Миску з-під куті того вечора не мили, а, склавши в неї ложки, накривали все це книшем, калачем або просто хлібиною, «щоб хліб не переводився». Вранці посуд мили, а помиї додавали до пійла худобі, вірячи, що завдяки цьому вона буде здоровою, дужою і плодючою.
Вечеряли пісними стравами, як і на Багату кутю. Проте таку велику кількість наїдків — аж 1 2 страв - не готували, а обходилися пісним борщем, варениками, пиріжками, капустою, рибою. Після вечері «проганяли кутю». Ті, хто мав рушницю, стріляли вгору. Розповідають, що саме так «проганяли кутю» запорожці. Більшість селян і міщан використовували макогін і затулу (заслінку) до печі, в яку гупали промовляючи: - Тікай кутя із покутя, геть узвар на базар! Паляниці — на полиці, а дідух — на теплий дух, щоб покинути кожух!Діти також хапали дрючки і молотили ними по кілках тинів, галасуючи та пританцьовуючи. Це було справжнє свято галасу, яке мало сприяти майбутньому добробуту: щедрому врожаю, плодючості худоби й птиці. На Середній Наддніпрянщині й на півдні України випускали голубів - символів Святого Духа. Потім уже, як смеркне, виносили дідуха з хати, де він провів майже два тижні. Хазяїн у супроводі своїх рідних урочисто ставив дідуха на току чи у садку між деревами, підпалював його, щоб пустити «теплий дух», тобто зігріти повітря й повернути із зими на весну. Діти грілися біля веселого, але швидко гаснучого багаття, пританцьовували та приспівували: «Дідух — на теплий дух, щоб покинути кожух!».Жінки й дівчата чекали, поки дідух догорить, а тоді брали попіл і несли його на город, «щоб городина вдавалася». Дівчата ховали трохи попелу, а наступного ранку нишком умивалися ним разом із свяченою водою. Від цього вони мали стати вродливими і звабливими для хлопців. На Гуцульщині ґазда збирав вівсяну солому, якою було потрушено в хаті, робив з неї перевесельця і зав’язував ними стовбури яблунь у садку, «щоби хробаки не їли» і «щоби яблучка ся родили рясно, як овесець». Солом яні обручі запобігали поверненню плодожерки з землі на дерево, і врожай садовини справді зростав. Коли поверталися до хати, батько брав із печі жаринку, припалював тріску і присмалював хлопцям чубчики, «щоб вовка не боялися». Мабуть, звідси й пішла приказка «не бачити смаленого вовка». На всі свята Водохрещ примічали погоду, щоб знати, чого сподіватися від природи на майбутнє літо. Якщо на деревах ряснів іній, чекали врожаю. Сонячне, чисте небо віщувало, що й жито буде чистим без куколю та інших бур’янів. Якщо ж
мела завірюха, це було лихим знаком для хліборобів: зернові культури могла вразити хвороба. А от ярину слід було сіяти саме в той день тижня, на який припадало Водохреще, — цс сприяло щедрому врожаю. Воду святили не лише 19-го, а й 18-го січня. Освячена напередодні Водохреща вода вважалася не менш цілющою, ніж свячена на саме свято. Коли баби йшли до церкви по свячену воду, то баньки, глечики й горнята обвивали сухим зіллям, серед якого заплітали свячене на Маковія, щоб не боятися уроків (пристріту), всілякої нечисті та хвороб.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 



Реферат на тему: Водохреща (Ордань) - за народним календарем 19 січня. Як святкували і що їли з нагоди свята

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок