Головна Головна -> Реферати українською -> Краєзнавство -> Весільний обряд села Щербані Старосинявського району Хмельницької області

Весільний обряд села Щербані Старосинявського району Хмельницької області

Назва:
Весільний обряд села Щербані Старосинявського району Хмельницької області
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
5,68 KB
Завантажень:
155
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 
Реферат
на тему :
“Весільний обряд села Щербані Старосинявського району Хмельницької області”
 


“Кожне сільце – має слівце” – гласить прислів’я! А тому, я опишу весільний обряд, що проводиться в селі в якому народилась та зросла моя мама. Особисто і я була присутня на ньому, як гість на весіллі маминого двоюрідного брата Івана.
Напевно сама природа впливала та формувала таку бурхливу фантазію в людей, що тут проживали та проживають. Адже, саме в цих краях народився як людина і національний герой Устим Кармалюк. В лісах, що й нині йменуються “царівщиною” протягом двох десятків років народний месник був захисником свого народу та грозою для його гнобителів. Сьогодні приваблюють до себе кам’яні стіни Меджибізької фортеці тих, хто любить слухати мову давніх віків – мову нашої землі.
Велич, доброзичливість та працьовитість населення, що мешкає на берегах Південного Бугу з любов’ю описав український письменник Михайло Стельмах.
Цей край цікавий і за своїм географічним положенням, тому що межує з двома сусідськими областями : Житомирською та Вінницькою. Цей фактор додає барви і розмаїття в народні традиції, повір’я, обряди.
Українські весільні обряди - це мистецький витвір поколінь нашого народу. Благословення двох закоханих сердець на спільне життя проходить завжди урочисто, святково, піднесено. Стає традицією присутність на весіллях тамади, сценаріїв, конкурсів, забав. Однак, невід’ємною частиною весілля є виконання канонів та вказівок старших людей, дотримання яких має дати в майбутньому сімейному житті свої плоди.
Хоча церква святої Парасковії в селі з початку 19 ст. зруйнована, і лише нещодавно почав приїздити з районного центру священик для проведення культових обрядів, люди пам’ятають наставництво попередніх поколінь, а саме те що весілля повинно проходити в неділю – бо це є Божий день.
Однак початком весілля можна вважати процедуру запрошення. Наречена разом з дружками запрошують гостей. Від хати до хати йдуть вони співаючи пісень. Зайшовши в оселю, молода тричі кланяється господарям, кладе на стіл весільний калач та просить словами: - “Просила мама, тато і я Вас прошу до мене на весілля” . З калачами запрошує на весілля і наречений разом з “боярами” – не одруженими парубками та “світилками ” – не заміжніми родичками молодого .
В суботній вечір збирається – наряджається “гільце” – середнього розміру ялиночка, яку вмонтовують у свіжовипечений домашній хліб. Молодь прикрашає гільце, впорядковує приміщення, де буде проходити весілля, гілочками ялинки, калини, горобини, кольоровим гофрованим папером, серпантином та повітряними кульками.
Саме в цей вечір випікається коровай. На виготовлення якого весільна мати запрошує парну кількість “коровайниць” – заміжніх жінок – не старих, але таких що вже мають дітей ( щоб Бог благословив молоду пару на діток) . Коровайниці одержують в подарунок від нареченої хустки та фартухи . Вдягнувши їх, вони приймаються до роботи. Коровай має бути великим, приміром , як шкільна парта. Найкраще борошно, найсвіжіше молоко, яйця, мед, масло по черзі додається у тісто. Викладений у форму коровай оздоблюється візерунками, квітами і звичайно голубами. Випічка короваю відбувається у печі. Сама досвідчена коровайниця слідкує за оптимальним тепловим процесом у печі, адже там не має градусників, датчиків і тільки досвід та інтуїція забезпечить довершення весільного атрибуту. В середині короваю заховані різні сюрпризи: Це монети, цілі зі шкарлупою яйця, яблука, горіхи, кожен з яких несе свій зміст та побажання молодим щастя, здоров’я та достатку. Коровай має бути добре випеченим, але не підгорілим, бо “підошву” – нижню його частину потрібно ще буде достойно показати в самому кінці весілля.
“Благослови Боже і отця і неньку, своєму дитяті коровай саджати ...” – співають коровайниці саджаючи коровай у піч.
А тим часом, прибравши “гільце ” молодий з боярами і світилками йде просити на весілля родину нареченої.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 



Реферат на тему: Весільний обряд села Щербані Старосинявського району Хмельницької області

Схожі роботи:


BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок