Головна Головна -> Реферати українською -> Краєзнавство -> Як наші прадіди майстрували хату

Як наші прадіди майстрували хату

Назва:
Як наші прадіди майстрували хату
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
27,46 KB
Завантажень:
373
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13 
Реферат на тему:
Як наші прадіди майстрували хату


ОСЕЛИЩЕ
1. Який добробут селян, таке і життє їх
(Людські замітки)
а) „Яке життя, таке й буття", - кажуть люде, коли родина, при достатках, гарно живе і коли в родині якій, у бідности, заколот великий іде.
б) „Як живеть ся, так і йдеть ся" - кажуть люде, коли на кого багато поговору йде, чи доброго, чи й лихого.
в) „Як рябка годують, так рябко і гавка" - кажуть люде на тих, хто часом і за шматок гнилої ковбаси продає себе і других коло себе, і на тих, кого нічим нї на лихе, нї на добре не підібєш.
г) „Який розум, яка совість у голодного"?! Зауважають люде, коли хто в бідности з заплутаною стає головою і пускаєть ся на все лихе. Инакше, мов, діло із заможносте: там і дурний за розумного іде і хиба хороба яка понесе його на безголове яке.
ґ) Через те й гострі (кляті) тепер люде, що бідні стали.
д) Хіба то людина, коли воно живе - „чи чорно, чи біло, аби було"?!
2. Де і від чого залежить такий чи инший добробут селянина
(Замітки старих людей)
а) Своя хатка - паніматка, а прийми - то чортови брат.
б) Наш брат (Українець), як голоден - жінку бє, Лях (чи так пан який), як голоден - свистить, а Жид, як голоден - богу молить ся: жінку бєш, бо тебе старші бють, щоб собі на все довільними бути, Лях свистить, бо звик на чортову дурницю, а Жид - на богову.
в) Хоч і кажуть: „щастя йдеть ся і дворищем, і долищем", проте більш буває того: „як дбаємо, то так і маємо" або: „роби, небоже, то і бог поможе".
г) Людей питай, а свій розум май.
г) Краще своє латане, нїж чуже хватане, чи то позичене воно було б, чи найняте, чи й дурничкою б припало.
д) Не вповай нї на кого, тілько на Бога святого та на себе самого.
є) Не вважай на урожай, а хліб сій.
3. За для доброго життя родини місце під оселище повинно (і по рощоту хазяйському, і по замітках людських) підхоже бути. Заводити оселю і жити в нїй треба з думкою Божою
(Заповіт старої Грушихи)
Ото, діти, де глинясту латку видно, серед городу, то саме там хата дїдівська була. А то, де що року нічого не росте на городі, ото загорода саме була. Старі люде, знаючіші були і через те й щасливіші на всьому: собі хати будували до сонця вікнами і скотинї накриттє до сонця обертали — от воно і в хаті оживляло всіх і в загороді гріло. Усе дворовище дідівське я застала обернуте на осоннє. Невіра - отой Руський, а і той, скоро поселив ся у слободі (десь тїкав тодї з Расєї, як гонили старовірів), зараз же і углядів се дворище і показав всім, що лад хазяйський у всьому подвірі був. І сам нове хазяйство своє повернув до осоння. Тільки, як наші люде дворище заводять, то вигадують все, щоб не далеко до води було, не в балочці щоб припадало, коло пастівника недалеко, а Руські - цї на це не вважають, їм коли б над трахтом саме сісти, крамницю завести, заїзд задля проїздчих - оце їм найперше іде в розум. Хто його знає, що воно більшу вагу має для життя, чи власне хазяйствечко доладне, чи ота промітність, - це не вгадно, бо инколи і багатів він, а часто й у позички улазив. Діти його так само або ще й частіше у нужду впадали. Як же жили діди ваші, сього не скажу, бо мене вже взяли сюди тоді, коли тільки ще свекруха одна і жива була. Од свекрухи знаю, що і вона з свекром були заможні, а її свекри то ще заможніші. Та Груші і давно, всі це кажуть, грошовиті і хазяїновиті дуже були. От же батько ваш чогось не схотів на старім дворищі міститись знову, та затіяв заводити нове подвіря, де оце і зараз воно ще є під бугром. Як раз під цю годину, коли вже і деревні навозили на хату, зайшов до нас маляр старий. Він усе собі по світах ходив. Де образа змалює, а де поновить і за це він грошей не брав, а тільки харчувавсь. Його всї знали всюди і поважали. Поважав його і батько ваш. Зайшов він, а батько і каже: „оце тут вже я місце собі обібрав задля хати". „Он-де, - каже, -місце щасливе під хати". Показав той на оту місцину, де береза ото зосталась. У вечері ходив і на зорі роздивлять ся. То й одходив, то й на прощанні ще вкликав там хату ставити, а на цьому не велїв. От же батько не послухав його: поставив, де надумав.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13 



Реферат на тему: Як наші прадіди майстрували хату

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок