Головна Головна -> Реферати українською -> Логіка -> Історичні етапи розвитку логічного знання:логіка Давньої Індії, логіка Давньої Греції

Історичні етапи розвитку логічного знання:логіка Давньої Індії, логіка Давньої Греції

Назва:
Історичні етапи розвитку логічного знання:логіка Давньої Індії, логіка Давньої Греції
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
3,92 KB
Завантажень:
130
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 
Реферат на тему:
Історичні етапи розвитку логічного знання:
логіка Давньої Індії, логіка Давньої Греції


Розвиток логіки впродовж багатьох століть відбував-ся у двох світових центрах зародження цієї науки — в Давній Індії та Давній Греції. Причому логічні традиції склалися в цих країнах незалежно одна від одної. На основі досягнень логіки в Індії розвивалася логіка в Ки-таї, Тибеті, Монголії, Кореї, Японії, Індонезії. Грецька логіка впливала на розвиток цієї науки в Давньому Ри-мі, Візантії, Вірменії, Грузії, в арабомовних країнах Близького Сходу, Західній Європі, Україні та Росії.
Логіка Давньої Індії.
Виникненню логіки в Індії сприяли філософські диспути, на яких представники різних течій відстою-вали свої погляди і спростовували думки опонентів. Тому логіка тривалий час була тісно пов'язана з рито-рикою, теорією ораторського мистецтва.
В історії індійської логіки виділяють три основних періоди:
— перший період (рання буддистська логіка) —VI—V ст. до н.е. — II ст. н.е.;
— другий період (діяльність шкіл вайшешиканьяя) — III—V ст.;
— третій період (розквіт буддистської логіки) VI—VIII ст.
Перший період
Уже в ранній буддистський період (буддистська логіка до Дигнаги) були написані трактати про те, як ефективно вести диспути (промови, дебати, дискусії). При цьому в центрі уваги стояло питання про сутність, види та місце виголо-шення промов. Важливого значення надавали психології мислення (не радили виступати з промовами у стані перевтоми, суму, гніву чи якогось іншого сильного збудження) і власне ораторському аспекту промови (якими засобами слід впливати на аудиторію). Звертали увагу й на логічну переконливість промов та необхідність дотримання правил логіки.
Тогочасні мислителі розрізняли шість видів промов:
— промова про себе;
красива промова, що дає насолоду (художнє слово);
промови диспутів, у яких співбесідники, втягнуті в дискусію, висловлюють протилежні думки з приводу певної тези;—
«нерозумна промова», в якій викладається хибне вчення;—
правильна промова, яка узгоджується з істинним ученням і ставить за мету донести до слухачів істинне знання;—
промова, в якій викладається істинне вчення.
Вважали, що перший і другий види промов можуть бути як «розумними», так і «нерозумними»; і це треба брати до уваги. Третій і четвертий — завжди «нерозумні», тому їх необхідно уникати. А п'ятий і шостий — завжди «розумні», їх треба завжди застосовувати.
Детально було розроблено тему «прикрашення промов». Вважалося, що промову прикрашають, по-перше, досконале знання як своєї системи, так і тих учень, проти яких доводиться виступати, а по-друге — досконалість зовнішньої форми. Досконалою визнавалася промова, вільна від грубих, неоковирних, неграмотних висловів; легка, природна, проста; ясна; складна, послідовна; цікава за змістом.
Прикрашенням промови вважали і такі моменти: високий авторитет її автора, довір'я і прихильність до нього; готовність вислухати виступ з боку аудиторії; відсутність боязні в оратора; знання помилок супротивників і переконання в перевагах власної тези; вміння швидко сприймати висловлене супротивниками; здатність швидко вникати в їхні думки і знаходити на них відповіді; вміння захоплювати аудиторію «чарами» промови; здатність якнайкраще передати смисл аргументів; не виявляти депресії під час дискусії; не бентежитися; не затинатися; не втрачати самовладання; не виявляти втоми.
З усього сказаного випливає, що ранньобуддистська логіка була вплетена в загально-філософські концепції, залежала від їх засад. До того ж, навіть у системі теорії ораторського мистецтва, риторики елементи логіки були незначними епізодичними вкрапленнями.
Другий період. Логіка школи ньяя
До другого періоду розвитку індійської логіки відносять діяльність споріднених філософських шкіл вайшешика і ньяя. Перша займалася переважно натурфілософськими проблемами, а друга — логікою.
Найдавнішою пам'яткою логіки ньяя, що дійшла до нас, є зібрання 538 сутр1 Готами в п'яти книгах.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 



Реферат на тему: Історичні етапи розвитку логічного знання:логіка Давньої Індії, логіка Давньої Греції

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок