Головна Головна -> Реферати українською -> Логіка -> Парадокс і антиномія

Парадокс і антиномія

Назва:
Парадокс і антиномія
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
6,41 KB
Завантажень:
174
Оцінка:
 
поточна оцінка 4.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 
РЕФЕРАТ
на тему:
“Парадокс і антиномія”


ПЛАН
Вступ
1. Поняття парадоксів та антиномії у логіці
2. Варіанти парадокса «Брехуна»
3. Мова і метамова
4. Інші вирішення парадокса
Використана література
Вступ
Відомо, що сформулювати проблему у більшості випадків важливіше і важче, ніж вирішити її. Форми, у яких виявляється й усвідомлюється проблемна ситуація, дуже різноманітні. Далеко не завжди вона виявляє себе у виді прямого запитання, яка встало на самому початку дослідження. Світ проблем так само складний, як і їх процес пізнання. Виявлення проблем зв'язане із самою суттю творчого мислення.
Парадокси являють собою найбільш цікавий випадок неявних, безпитальних способів постановки проблем. Парадокси звичайні на ранніх стадіях розвитку наукових теорій, коли робляться перші кроки в ще невивченій області і нащупуються самі загальні принципи підходи до неї.
1. Поняття парадоксів та антиномії у логіці
У широкому змісті парадокс — це положення, яке різко розходиться з загальноприйнятими, устояними, ортодоксальними думками.
Парадокс у більш вузькому і спеціальному значенні — це два протилежні, несумісні твердження, для кожного з який є удавані переконливі аргументи.
Найбільш різка форма парадокса — антиномія, міркування, яке доводить еквівалентність двох тверджень, одне з яких є запереченням іншого.
Особливою популярністю користуються парадокси в самих строгих і точних науках — математиці та логіці. І це не випадково.
Логіка — абстрактна наука. У ній немає експериментів, немає навіть фактів у звичайному змісті цього слова. Логіка виходить у кінцевому рахунку з аналізу реального мислення. Але результати цього аналізу носять синтетичний, нерозчленований характер. Вони не є констатаціями яких-небудь окремих процесів чи подій, які повинна була б пояснити теорія. Такий аналіз не можна, мабуть, назвати спостереженням: спостерігається завжди конкретне явище.
Конструюючи нову теорію, учений звичайно відштовхується від фактів, від того, що можна спостерігати в досвіді. Як би ні була вільна його творча фантазія, вона повинна вважатися з однією неодмінною обставиною: теорія має сенс тільки в тому випадку, коли вона погодиться зі стосовними до неї фактами. Теорія, що розходиться з фактами і спостереженнями, є надуманої і цінності не має.
Але якщо в логіці немає експериментів, немає фактів і немає самого спостереження, то чим стримується логічна фантазія? Які фактори приймаються в увагу при створенні нових логічних теорій?
Розбіжність логічної теорії з практикою дійсного мислення нерідко виявляється у формі більш-менш гострого логічного парадокса, а іноді навіть у формі логічної антиномії, що говорить про внутрішню суперечливість теорії. Цим самим розуміється те значення, яке надається парадоксам у логіці, і та велика увага, якою вони в ній користаються.
2. Варіанти парадокса «Брехуна»
Найбільш відомим і, мабуть, найбільш цікавим з усіх логічних парадоксів є парадокс «Брехуна».
Існують варіанти цього парадокса, чи антиномії, багато з яких є тільки ззовні парадоксальними.
У найпростішому варіанті «Брехуна» людина вимовляє всього одну фразу: «Я брешу». Чи говорить: «Висловлення, що я зараз вимовляю, є хибним». Чи: «Це висловлювання помилкове».
Если высказывание ложно, то говорящий сказал правду, и значит, сказанное им не является ложью. Если же высказывание не является ложным, а говорящий утверждает, что оно ложно, то это его высказывание ложно. Оказывается, таким образом, что, если говорящий лжет, он говорит правду, и наоборот.
Якщо висловлювання хибне, то промовляючий сказав правду, і значить, сказане ним не є брехнею. Якщо ж висловлювання не є хибним, а промовляючий стверджує, що воно хибне, то його висловлювання хибне. Таким чином випливає, що, коли промовляючий бреше, то він говорить правду, і навпаки.
У середні століття розповсюдженим було таке формулювання:—
Сказане Платоном — хибне, — говорить Сократ.—
Те, що сказав Сократ, — істина, — говорить Платон.
Виникає питання, хто з них висловлює істину, а хто неправду?
А от сучасне перефразування цього парадокса.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 



Реферат на тему: Парадокс і антиномія

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок