Головна Головна -> Реферати українською -> Логіка -> Імплікація, умови істинності. Дедуктивні умовиводи

Імплікація, умови істинності. Дедуктивні умовиводи

Назва:
Імплікація, умови істинності. Дедуктивні умовиводи
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
5,02 KB
Завантажень:
113
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 
КОНТРОЛЬНА РОБОТА
на тему:
Імплікація, умови істинності. Дедуктивні умовиводи


1. Імплікація, умови істинності
Існують судження, які складаються з двох або більше простих суджень. Наприклад: “Я вийшов вранці з дому, замкнув двері і поїхав на роботу”, “Студенти ДонДУУ є активними громадськими діячами і відмінно штудіюють логіку”. Між цими простими судженнями є зв’язок, який виражається логічним союзом.
Імплікація – це вид логічного зв’язку, який проявляється через схему: “якщо... , то...”.
Імплікативним судженням називають судження, яке включає в якості складових два судження – антецендент і консеквент, які сполучені зв’язкою “якщо... , то...”. Наприклад: “Якщо запобіжник розплавився, то електролампа гасне”. Логічна зв’язка “якщо... , то...” показує, що явище, про яке йдеться в першій половині судження, виступає умовою виникнення, існування або зміни другого явища, про яке йдеться в другій половині судження.
Схематично імплікативне судження зображують так: А В (читається “якщо А, то В).
Умови істинності імплікативного судження А В покажемо через таблицю:
Істинність імплікативного судження
А | В | А > В
Істинне | Істинне | Істинне
Істинне | Не істинне | Не істинне
Не істинне | Істинне | Істинне
Не істинне | Не істинне | Істинне
Імплікація істинна у всіх випадках, окрім одного: при істинності антецедента і неправдивості консеквентна (2-ий рядок таблиці) імплікація завжди буде хибною, неістинною.
2. Дедуктивні умовиводи
В процесі пізнання дійсності ми набуваємо нові знання. Деякі з них – безпосередньо, в результаті впливу предметів зовнішнього світу на органи чуття, але більшу частину знань ми отримуємо шляхом виведення нових знань зі знань, які вже є в наявності. Ці знання називаються опосередкованими, або вивідними.
Логічною формою отримання вивідних знань є умовивід.
Умовивід – це форма мислення, за допомогою якої з одного або кількох суджень виводиться нове судження.
Умовиводи класифікують на направленості логічного наслідку, тобто по характеру зв’язку між знанням різної степені спільності, вираженим в посиланнях (засновках) і висновку. З цієї точки зору розрізняють три види умовиводів: дедуктивні, індуктивні та умовиводи по аналогії.
Розглянемо дедуктивні умовиводи.
Дедуктивним (від латинського слова deductio – виведення) називається умовивід, в якому перехід від загального знання до часткового є логічно необхідним.
Правила дедуктивного висновку визначаються характером посилань, які можуть бути простими (категоричними) або складними судженнями. В залежності від кількості посилань дедуктивні висновки з категоричних суджень діляться на безпосередні, в яких висновок виводиться з одного посилання, і опосередковані, в яких висновок виводиться з двох посилань.
Безпосередні умовиводи отримують шляхом переробки суджень. До них відносяться:
перетворення;
обернення;
протиставлення предикату;
умовиводи по логічному квадрату.
Перетворення судження будується зі встановлення відношення суб’єкта до поняття, що суперечить предикату вихідного судження.
Таким чином, зі стверджувального судження “S є Р” ми отримаємо в такий спосіб заперечувальне судження “S не є не-Р”. Висновок опирається на правло виведення: подвійне заперечення рівносильне ствердженню.
Перетворювати можна загально стверджувальні, загальнозаперечувальні, частковостверджувальні і частковозаперечувальні судження.
Наприклад:
“Деякі з присутніх не є повнолітніми.
Очевидно, що деякі з присутніх є неповнолітніми”
(тут частковозаперечувальне судження (О) перетворюється в частково-стверджувальне (І)).
Оберненням називається перетворення судження в судження у якого суб’єкт вихідного судження стає предикатом, а предикат – суб’єктом висновку.
Обернення підчиняється правилу розприділеності термінів, згідно якого суб’єкт розприділений в загальних і нерозприділений в заперечувальних судженнях, предикат розприділений в заперечу вальних і не роз приділений в стверджувальних судженнях. У відповідності з цим правилом розрізняють просте обернення і обернення з обмеженням.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 



Реферат на тему: Імплікація, умови істинності. Дедуктивні умовиводи

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок