Головна Головна -> Реферати українською -> Риторика -> Антична риторика. Риторика Давньої Греції. Сократ як ритор. Платон про риторику

Антична риторика. Риторика Давньої Греції. Сократ як ритор. Платон про риторику

Назва:
Антична риторика. Риторика Давньої Греції. Сократ як ритор. Платон про риторику
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
6,65 KB
Завантажень:
488
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 
Антична риторика. Риторика Давньої Греції. Сократ як ритор. Платон про риторику
План
1. Сократ як ритор
2. Платон про риторику
3. Література
Сократ як ритор
Усякому, хто творить промову, годиться пристосуватися до слухачів, хто не хоче слів на вітер кидати...
Сократ (469—399 рр. до н. е.) залишився в історії давньогрецької просвітницької епохи як мудрець, який своїм розумом і моральною позицією вплинув і на риторику, і на софістику. Про себе він казав, що вибрав роль такої людини, яка приставлена до міста, як "ґедзь до коня, великого і благородного, але такого, що облінився від ситості і потребує, щоб його підганяли". Сократ усе життя намагався переконувати громадян дбати про доброчесність. До канону доброчесності він включав такі моральні властивості, як втриманість, хоробрість, поміркованість, справедливість, благочестя. Сократ переносив міру оцінки людських вчинків у саму людину (внутрішній голос).
Основою філософії й етики Сократа стали доброчесність і благо та засудження зла. Він вважав їх підґрунтям людського буття. Навчання й пізнання світу через освіченість — це пошук доброчесності й блага. "Людей достойних і чесних — чоловіків і жінок — я зву щасливими, несправедливих і дурних — нещасними", —- так говорить Сократ у діалозі Платона "Горгій". Слід зазначити, що головним жанром Сократа були усні бесіди. Сократ нічого не писав, тому мудрість його вчення успадкувалася нащадками через тексти діалогів його учня Платона "Протагор" і "Горгій" та "Апології Сократа". На думку Сократа, істинне красномовство повинне піклуватися про душу громадян, промова достойного оратора завжди має бути спрямована на вище благо для людей.
Сократ збагатив практичну риторику своїми розробками політичної полеміки (в перекладі з грецької мови — військовий, ворожий) та еристики (з грецької — сперечатися, змагатися) — суперечки в процесі пошуку істини, спору, а точніше—такої бесіди, в якій міркування розвивається шляхом зіткнення протилежних думок і кожний відстоює свою думку. На той час і слово діалектика мало значення "бесіда", або мистецтво мислити в рухливих формах бесіди, гри слів. Такими формами софісти як філософи і вчителі досягали віртуозної гри слів і розуму у красномовстві, заробляли гроші, здобували славу, благо для вітчизни і громадян, а Сократ; також софіст, але вже інший, шукав істину, мудрість. Ще далі від софістики відійшов учень Сократа Платон і став головним ЇЇ противником.
Основною ознакою еристики Сократа була іронія (в перекладі з грецької— придурювання, вдавання) — прихований глум, прикидання таким, який нічого не знає, щоб на незнанні впіймати співбесідника. Іронія Сократа полягала в тому, що він дотепною системою запитань заганяв суперника у глухий кут, коли той починав сам собі заперечувати. Проте робив це не злостиво ("Будь-яке зло я зву ганебним" — "Горгій"), а добродушно, бо хотів не образити співбесідника, а тільки показати, що той неправильно мислить. Сократ говорив: "...я тільки шукаю разом з вами, і якщо хто, сперечаючись зі мною, знайде правильний доказ, я перший з ним погоджусь" ("Горгій").
Для бесід Сократа головним було дотримання логічного принципу, щоб у бесіді чи промові наступне випливало з попереднього. Про одну з прекрасних промов Лісія Сократ, проаналізувавши її, сказав: "Все в цій промові накидано як попало; він прагне до того, щоб його міркування пливло не з початку, а з кінця, на спині назад". Сократ вважав, що будь-яка промова має бути побудована, ніби жива істота, у неї повинно бути тіло з головою і ногами, до того ж тіло і кінцівки мають підходити одне до одного і відповідати цілому (діалог "Федр").
Не зрозумівши Сократа, його несправедливо присудили до смертної кари за заперечення богів і розбещення молоді, чого насправді не було. Сократ не міг викручуватися, бо це був би не він, і випив чашу цикути.
Перед смертю Сократ з чашею отрути звернувся до злочинних суддів із промовою у своїй "сократівській" манері: "Велика надія моя, судді, що, посилаючи мене на смерть, ви робите добре діло.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 



Реферат на тему: Антична риторика. Риторика Давньої Греції. Сократ як ритор. Платон про риторику

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок