Головна Головна -> Реферати українською -> Риторика -> Вітчизняна риторика. Мовотворчість Івана Вишенського

Вітчизняна риторика. Мовотворчість Івана Вишенського

Назва:
Вітчизняна риторика. Мовотворчість Івана Вишенського
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
6,82 KB
Завантажень:
327
Оцінка:
 
поточна оцінка 4.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 
Вітчизняна риторика. Мовотворчість Івана Вишенського
Тематика полемічних творів потребувала розширення рамок риторичних засобів за рахунок введення живомовної експресії та вже значних на той час мовних надбань українського фольклору. Тому і такий великий захисник церковнослов'янської мови, як Іван Вишенський, який вважав її "плодоноснійший од всъх языков и богу любимший", широко використовував у своїй творчості просту мову. Навіть у творах, написаних слов'яноруською мовою ("Иоанна мниха извещение краткое о латинских прелестях", "О еретиках", "Новина...", "Позорище мысленное"), трапляються елементи "простої" мови на зразок: тепла хата, коханка.
У творах, написаних простою мовою ("Писание к утекшим от православное в?ры епископам"; "Краткословный отвът... против безбожного... писания Петра Скарги", "Порада", "Зачапка мудрого латынника с глупым русином" та ін.), Вишенський, звертаючись до фактів реальної дійсності, конкретного життя, надає перевагу джерелам живої розмовної мови і тільки богословські питання висвітлює церковнослов'янською, припасовуючи, перекладаючи окремі слова й вирази простою мовою. Вислів П. Житецького про те, що, "незважаючи на свою релігійну повагу до слов'янської мови, не міг [І. Вишенський. —Авт.] упоратися з її важкою фразеологією, то переробляючи її в народному дусі, то мішаючи її з народними словами й виразами, сповненими міцного малоруського гумору", є правильним у тому розумінні, що Вишенський об'єктивно уже не міг знехтувати "просту" мову, вона владно пробивалася в літературу. П. Плющ точно зауважує, що у творчості Івана Вишенського "змагання книжної і живої розмовної мови відбиває реальний стан речей у мовній культурі самого І. Вишенського і подібних до нього тогочасних українських книжників".
Стихія церковнослов'янської мови цілковито переважає у творах І.Вишенського, стихія ж живої мови дуже позначається на його творах, писаних "простою" мовою. Твори Івана Вишенського збагачені словами та виразами української народної мови: але, барило, бридкий, будувати, воли, волосся, вирок, виконати, вилучати, відомий, власний, глитати, горілка, гостинець, драпіжник, жебрак, зрада, зажмурити, заступник, запитати, інший, коляда, кривда, кожем'яка, комора, коні, лічба, лях, марно, мовити, нікчемний, неборака, обора, огидний, отрута, ошукати, порада, перешкода, панувати, послухати, прагнути, паскудний, певний, пильно, пиха, ремісник, сіромаха, стайня, страва, страшно, скриня, стан, хата, хлопчик, черево, четвертак, червоний, чоботище; як у маслі плаваєте, нічого не дбати, очі витріщити, як мати народила, з ласки Божої, на сміх чорту тощо.
У лексиці, морфології, фонетиці "простої" мови Івана Вишенського багато церковнослов'янських та українських паралелей: благочестивий— побожний, глас—голос, глава—голова—злотогловий, велеречие — многомовство, грабитель — драпіжник, кто — хто, мерзость — огида, нашего — нашого, путь — гостинець, емрад — смородливий, услыша ти — почути, чего — чого, неловкий — человіки, языци —язики та ін.
У праці "І.Вишенський і його твори" Іван Франко писав, що мова Івана Вишенського ставить "безмірно інтересний образ того хаотичного стану, в якому находився наш язик в початку своєї літературної кар'єри, виломлюючись з обіймів церковщини". Проте, виходячи "з обіймів церковщини", українська книжна мова збагачувалася старослов'янизмами і передала їх як традиційні номінації, а частіше як стилістичний засіб сучасної української літературної мови. На цьому шляху від давньоукраїнського періоду прийняття християнства і до сучасного стану української літературної мови творчість Івана Вишенського с чи не найпоказовішою у плані того, як зароджувалися, синтезувалися з книжних і розмовних стилістичні засоби української мови. Послання І. Вишенського багаті на стилістично диференційовану лексику: церковно-богословську, суспільно-політичну, абстрактну, побутово-просторічну, емоційно-експресивну. Особливий стилістичний інтерес становлять індивідуально авторські новотвори, складені з двох-трьох семантично далеких коренів.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 



Реферат на тему: Вітчизняна риторика. Мовотворчість Івана Вишенського

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок