Головна Головна -> Реферати українською -> Розміщення продуктивних сил -> реферат на тему: Системи заходів захисту ґрунтів від ерозії лісівничими методами

Системи заходів захисту ґрунтів від ерозії лісівничими методами / сторінка 3

Назва:
Системи заходів захисту ґрунтів від ерозії лісівничими методами
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
18,67 KB
Завантажень:
88
Оцінка:
 
поточна оцінка 2.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6 
Особливості агротехніки створення СЛС. Те ж саме, що й для ПЛС, але необхідно зазначити: 1) на схилах орють на глибину гумусового горизонту з ґрунтопоглибленням до 35 см, а при плантажній оранці (чорний пар) — 50–60 см; 2) на схилах крутістю понад 60 підготовка ґрунту під ряди — смугами завширшки 1–1,5 м; 3) застосовують спеціальні водозатримувальні прийоми обробітку ґрунту (по зябу, пару; в міжряддях — після висадки насаджень) — щілювання, переривчасте боронування, глибоке розпушування, лункування.

Протиерозійне значення СЛС. Про загальне протиерозійне значення СЛС було сказано вище. Зарегулювання поверхневого стоку, його переведення у внутрішньоґрунтовий зумовлює зменшення ерозії. Бодров В.О. (1961) вказує, що для районів із холодною зимою ширина водовбирних лісосмуг повинна бути 50–60 м, а мінімальна — 20 м (на півдні). Отже, рекомендована діючими інструкціями ширина СЛС до 15 м не забезпечує зарегулювання поверхневого стоку, тому їх необхідно використовувати в комплексі з агротехнічними заходами, а також підсилювати протиерозійними гідроспорудами.

Способи підвищення протиерозійної ефективності СЛС:

1. горизонтальні вали-тераси;

2. похилі вали-тераси різних типів;

3. водовбирні вали-канави;

Характеристика названих гідроспоруд наведена в підрозділі 4.8.4.

4) плетені загати (тини) під укриттям лісосмуг по улоговинах (Івонін І.М., 1979). Ряди (через один) переплітають хворостом до висоти 0,5–1 м; основу тинів підсипають ґрунтом. Каламутність поверхневого стоку при його проходженні через загату і лісосмугу зменшується в сім разів, а коефіцієнт стоку — у 3–4 рази. Ефективність підсиленої СЛС зростає в 2–3 рази;

5) канави з валами (Дяков В.Н., 1979), розміщені між нижніми рядами або по нижньому узліссі. Використовують екскаватор ЄО–2621. Копають траншею завглибшки 1,3 і завширшки 0,6 м, ґрунт укладають по нижньому краю траншеї, утворюючи вал заввишки 0,4–0,6 м; через 20–25 м залишають перемички. Траншея з валом затримує сток 31 мм, а разом із лісосмугою — 43 мм.

6) обвалування по нижньому узліссі лісосмуги (Дяков В.Н.,1979). Вали мають висоту 0,4 м; розміщують їх по горизонталях.

7) фітомеліоративні заходи по дну улоговин і лощин (чагарникові ділянки СЛС, залуження водостоків, чагарникові куліси).

8) розширення лісосмуги по дну улоговини (лощини), тобто збільшення площі робочої ділянки насадження, яка приймає стік. Стоковідвідні нахилені ділянки лісосмуги на підвищеннях, які не беруть участі в прийманні стоку, можуть мати меншу ширину.

9) прогин лісосмуги проти схилу вверх; при цьому розширяється фронт надходження стоку в насадження.

Прияружні та прибалкові лісосмуги (ПрЛС). Головна роль ПрЛС — боротьба з яружною (вертикальною, лінійною) ерозією, поліпшення мікрокліматичних і гідрологічних умов прилеглої території.

Умова застосування: 1) коли не зарегульований концентрований поверхневий стік на водозбірній площі яру (балки) за допомогою агротехнічних заходів (водозатримні заходи обробітку ґрунту тощо), стокорегулювальних лісосмуг і валів-терас; 2) ПрЛС створюють у комплексі з гідроспорудами (водозатримні, водовідвідні вали, вали-канави, споруджені, як правило, по верхньому узліссі). ПрЛС розміщуються навколо ярів (балок) на віддалі 3–5 м від їхніх брівок, а у вершині яру (балки) — 5–7 м.

Конструкція лісосмуг — щільна, тип культур — деревно-чагарниковий. Їх створюють завширшки 12,5–21м, рядів — 5–8. Лісові породи підбирають з урахуванням зони, ґрунтових умов та еродованості схилів. На незмитих, слабо- і середньозмитих суглинкових ґрунтах у відповідних умовах перевагу віддають дубу; в крайніх рядах від брівки яру (балки) — коренепаростковим (акація біла, чагарники — терен, маслина, обліпиха, шипшина). Верхнє (польове) узлісся і середні ряди формують так, як стокорегулювальні лісосмуги.

Приклади схем змішування (варіанти):

• вісім рядів: 1-й ряд (верхній, польовий) — чагарник (можна і коренепаростковий); 2-й і 4-й — чагарник плюс супутня (у тому числі плодова); 3-й,5–6-й — головна порода (дуб; на сильноеродованих — береза (акація біла, гледичія, в’яз, сосна) плюс супутня); 7-й — акація біла плюс чагарник (коренепаростковий); 8-й ряд — чагарник (коренепаростковий);

• семирядна лісосмуга — зменшення за рахунок 5-го ряду (головна порода);

• шестирядна — за рахунок виключення 4–5-го рядів;

• п’ятирядна — те ж саме 4–5 і 8-го рядів.

Особливості агротехніки створення ПрЛС визначаються певними умовами (сухість схилів, їхня еродованість, ґрунти, зона). Основна підготовка ґрунту: за системою зябу; 1–2-річний чорний пар; глибина оранки — 35–50 (60) см, часткова (під ряди смугами 1-2 м); хімічна меліорація (вапнування кислих ґрунтів, гіпсування засолених); тривалість догляду — 4-6 років; водозатримні прийоми обробітку ґрунту — щілювання, переривчасте боронування, глибоке розпушування, лункування, обвалування.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6 



Реферат на тему: Системи заходів захисту ґрунтів від ерозії лісівничими методами

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок