Головна Головна -> Реферати українською -> Розміщення продуктивних сил -> Розміщення продуктивних сил Італії

Розміщення продуктивних сил Італії

Назва:
Розміщення продуктивних сил Італії
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
22,40 KB
Завантажень:
87
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8 
ПЛАН

Вступ

1. Загальні відомості про Італію

2. Населення країни та трудові ресурси

3. Природно-ресурсний потенціал Італії

4. Особливості розвитку та розміщення господарства Італії

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Наука РПС вивчає особливості розміщення та розвитку народного господарського комплексу тієї чи іншої країни, регіону, закономірності розміщення та головні фактори, які зумовлюють це розміщення, пошук шляхів покращення розміщення продуктивних сил. Тому вивчення розміщення продуктивних сил Італії є вкрай цікавим і повчальним з точку зору перенесення досвіду господарювання цієї країни на українську реальність. Італія – одна з найрозвинутіших країн Західної Європи, тому вивчення її розміщення продуктивних сил є вкрай цікавим і актуальним.

1. Загальні відомості про Італію

Географічне положення - розташована на півдні Європи, в басейні Середземного моря. Займає Апеннінський півострів, Сицилію, Сардинію та інші невеликі острови.

Географічні координати - 42 градуси Північної широти, 12 градусів Східної довготи.

Площа території - 301,2 тис. кв. км. Площа суші - 294 020 кв. км. Площа рік та озер - 7 210 кв. км.

Сухопутні кордони: з Австрією - 430 км, з Францією - 488 км, з Ватиканом - 3,2 км, з Сан-Марино - 39 км, зі Словенією - 232 км., зі Швейцарією - 740 км.

Довжина берегової лінії - 7 600 км.

Територіальні води - 12 морських миль.

Континентальний шельф - 200 морських миль.

Чисельність населення - 57,6 млн. осіб (1998р.)

Етнічний склад: італійці, німці (в області Трентіно-Альто-Адідже мешкає німецька община), французи (в області Валле-д`Аоста), словенці (в області Трієсте-Гориція).

Столиця - Рим - Roma - 2,6 млн. людей, (1997 р.) з передмістями - 3,8 млн.

Інші великі міста - Мілан - 1,305 млн. осіб, Неаполь - 1,047 млн. осіб, Турін - 921 тис. осіб, Палермо - 686 тис. осіб, Генуя - 656 тис. осіб.

Адміністративний поділ - 20 областей , області поділяються на 94 провінції , провінції - на комуни .

Офіційна мова - італійська. Англійську і французьку розуміють майже скрізь у готелях, ресторанах, у туристичних бюро. Німецьку - у першу чергу в курортних зонах на півночі.

Основна релігія: християнство. Церква - католицька.

Грошова одиниця - євро. 1EUR ~ 0.96USD. (на травень 2002 р.).

Національне свято - 2 червня - День проголошення Республіки (1946 р.)

Членство в міжнародних організаціях: повноправний член "Великої сімки", член ООН, ЄС і зони Євро, НАТО, ОБСЄ і Шенгенської угоди, СОТ, МВФ, МБРР, РЄ та інших.

2. Населення країни

За даними перепису 2003 року, в Італії проживало 57,1 млн. осіб - майже на 860 тис. більше, ніж у 1981 році, і на 23 млн. більше, ніж у 1901-му. Середньорічний приріст населення в період 1991-2001 становив 0,15% (у 1971-1981 - 0,47%, у 1961-1971 - 0,77%).

Етногенез

До виникнення Риму на території Апеннінського півострова проживали різні італійські племена. Серед них за рівнем розвитку культури виділялися етруски, які мешкали в районі між ріками Арно і Тібр (цей район отримав назву Етрурія). У VІІІ-VІІ ст. до н.е. перші грецькі колоністи оселилися на півдні Апеннінського півострова та в Сицилії. Всі ці народи були підкорені Римською державою, а після її занепаду сюди вторглися спочатку німецькі племена ост-готів і лангобардів та деякі слов'янські племена у північну частину нинішньої Італії, а згодом сарацини і нормани - у південну частину та в Сицилію. Прибулі мало вплинули на фізичний тип італійців. Більшість італійців, які живуть на Апеннінському півострові, особливо у його південних районах, схожі на інших жителів Середньоземноморського регіону.

У італійців сильно виражене почуття прихильності до свого району, з його народними костюмами, культурними особливостями і кулінарними перевагами. В Італії існує набагато більше місцевих діалектів, ніж у будь-якій іншій європейській країні.

Мова

Італійська мова належить до групи романських мов. В основу її сучасної форми покладено флорентійський діалект. Літературна мова зазнала відносно малого впливу з ХІV ст., тому в наші дні будь-яка людина, яка добре знає італійську, може читати Данте Алігьєрі та інших середньовічних класиків.

У різних районах Італії все ще поширені діалекти, які істотно відрізняються від літературної італійської мови вимовою і особливо використанням місцевих слів і висловів. Виділяють три групи діалектів. Північна група поєднує галло-італійські діалекти П'ємонту, Ломбардії, Лігурії, Емілії-Романії і Венеції. У центрально-південну входять діалекти Маркові, Умбрі, Лаціо, Кампанії, Апулії, Абрупції, Моліте і Базіліками, а в тосканську - діалекти Флоренції, Сієни, Ареццо і Пізи. Деякі північні та центрально-південні діалекти мають не тільки усну, а й письмову форму (наприклад, венеціанський, міланський, неаполітанський і сицилійський). Діалекти Сардинії різко відрізняються від усіх інших; іноді визнають існування окремої сардинської мови.

Конфесійний склад

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8 



Реферат на тему: Розміщення продуктивних сил Італії

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок