Головна Головна -> Реферати українською -> Розміщення продуктивних сил -> Історія Косова

Історія Косова

Назва:
Історія Косова
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
3,05 KB
Завантажень:
277
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 
Дослідницька робота:
“Історія Косова”


Косів – місто районного підпорядкування. Розташований на берегах Рибниці за 100 км від обласного центру і за 12 км від залізничної станції Вижниця Чернівецької області. Через місто проходить автомагістраль Коломия-Верховина.
Косів – центр району. Площа його – 290 кв. км, населення – 90,3 тис. чоловік, у т.ч. міського – 12,7 тис. У районі – 47 населений пунктів, підпорядкованих 1 міській, 2 селищним та 25 сільським Радам, 9 колгоспів і 2 радгоспи, 36,8 тис. га земельних угідь, у т.ч. 9,1 тис. га орної землі, 25,2 тис. га лук і пасовищ; 45,5 тис. га лісів, 9 промислових підприємств, 71 школа, 1 технікум народних художніх промислів, 57 клубів та будинків культури.
Розташований у мальовничому куточку Прикарпаття, Косів відомий в республіці як одне з найкращих міст Гуцульщини.
Археологічні знахідки, зокрема кам’яних сокир та бронзових виробів, свідчать про те, що територія сучасного міста була заселена за часів неоліту й міді.
Перші письмові відомості про Косів знаходимо в грамоті Литовського князя Свидригайла, від 1424 року. Цим документом князь дарував село з монастирем на річці Рибниці Снятинської волості Владу Драгосиновичу.
З ХV ст. Косів перебував під владою Польщі. На початку ХVІ ст. село перейшло у власність Шумлянських.
У 1565 році поблизу села виростає місто, засновником якого був снятинський староста Панчинський. Спочатку це місто мало назву Риків, потім – Косів. Невдовзі тут поселилося 60 сімей, збудували замок. Село ж зберегло за собою назву Старий Косів.
Околиці Косова багаті буковими та сосновими лісами і пасовищами – полонинами. Землеробство, скотарство, полювання поєднувалося з домашніми промислами, які пізніше зросли до рівня ремесла. З давніх-давен розвивалися такі ремесла, як обробка дерева, вишивка, килимарство, кушнірство, мосяжництво, різьба по кості і дереву, гончарство, частина мешканців мала сади і поля, займалася городництвом.
Важливим промислом косівчан було також ткацтво. Збереглася згадка про ткача Олексу Головчука, який у 40-х роках ХVІІІ ст. ходив учитися ткати аж у Могилів-Подільський. Повернувшись додому, він майже 10 років працював на верстаті у різних ткачів Косова, Жабйого і Ясенова. Не витримавши експлуатації й поневірянь, пішов в опришки.
З 1863 року Косів стає повітовим містом, значним торговим центром. Домінуючими товарами на місцевому ринку були худоба, шкіра, килими, кераміка, вироби з дерева. Щороку 7 липня в Косові відбувався великий ярмарок, куди з’їжджалися купці з багатьох міст. Розвиток ремесла й торгівлі сприяв зростанню населення. В 1857 році в Косові жив 2271 чоловік, у 1889 – 2784, у 1900 році – 3099 чоловік.
Трудящі міста боролися за право на освіту. У 1792 році в Косові відкрили першу школу з німецькою та польською мовами навчання, у 1821 – тривіальну народну школу, де вчили дітей лише читати, писати й рахувати. Школа містилася в старому дерев’яному будинку. Її відвідували також діти Москалівки, Монастирська й Города.
Восени 1914 р. після важких боїв до Косова увійшли частини російської армії. 1915 р. містом оволоділи австро-німецькі війська. А в червні 1916 р. російські солдати знову вступили сюди й перебували у Косові до липня 1917.
У Косові 1917 р. виникла Рада робітничих і солдатських депутатів, до якої ввійшли солдати російської армії.
Рада проіснувала до 27 липня 1917 р. За короткий час своєї діяльності вона встановила 8-годинний робочий день, розв’язала питання про пенсії, організувала продовольчий пункт для сиріт, вжила заходів для організації навчання дітей. Коли до Косова знову ввійшли австро-угорські війська, Раду ліквідували, її заходи скасували, а члени Ради (робітники) пішли в підпілля.
Проте головним напрямком промисловості Косова, який визначився вже у перші роки післявоєнної п’ятирічки, є всебічний розвиток традиційних художніх промислів. Саме тому основні кошти ідуть на реконструкцію й розширення артілей “Гуцульщина” ім.Т.Г.Шевченка.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 



Реферат на тему: Історія Косова

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок