Головна Головна -> Реферати українською -> Література українська -> Особливості психологічної новели Проспера Меріме та Василя Стефаника: спроба типологічного анaлізу

Особливості психологічної новели Проспера Меріме та Василя Стефаника: спроба типологічного анaлізу

Назва:
Особливості психологічної новели Проспера Меріме та Василя Стефаника: спроба типологічного анaлізу
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
10,72 KB
Завантажень:
101
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 
Реферат на тему:
Особливості психологічної новели Проспера Меріме та Василя Стефаника: спроба типологічного анaлізу


Бурхливі зміни, пов’язані з еволюцією в суспільному житті, призвели в кінці ХІХ ст. до зміни ієрархії жанрів. Якщо раніше визнані письменники (у французькій літературі – В.Гюго, Ф.Стендаль, О.Бальзак, Е.Золя; в українській – І.Нечуй-Левицький, Панас Мирний та ін.) писали великі романи, що вважалися «найвищим» жанром, то тепер романи створюються другорядними авторами, а талановита молодь звертається до малих епічних жанрів, котрі виявилися більш адекватними ритмові часу та їх власним творчим уподобанням. «новела, – писав І.Франко, – найбільш універсальний і свобідний рід літератури… В новелі найлегше авторові виявити найрізніші сторони свого таланту, блиснути іронією, зворушити нас впливом сконцентрованого чуття, очарувати майстерною формою» [7; 524].
Проте кожна національна література має свої специфічні проблеми жанрової типології, для розв’язання яких враховуються національні та історичні традиції та досвід літератури інших народів. Однією із закономірностей розвитку літератури різних народів є процес трансформації фольклорних жанрів у прозові форми красного письменства. «Олітературнене фольклорне оповідання, – як слушно зауважує І.Денисюк, – базується переважно на подійності, фабульній цікавості» [1; 24]. Фольклорними джерелами малої прози виступають казки, з їх фантастичними елементами і моралізаторською тенденцією, анекдоти фацеції, з їх гумористичним, іронічним та сатиричним підтекстом, народні пісні та балади з високо ідейним та героїчним пафосом. Спільною ознакою творів з новелістичною тенденцією є зображення однієї події з несподіваною кінцівкою, сконденсованою та яскравою дією. Новелістичний хист І.Франко визначив як здатність побачити «весь світ в краплі води». «Новела, – писав К.Паустовський, це коротке оповідання… Її можна порівняти з написом на камені чи перстені. Такі написи робились у середні віки – на дуже маленькій площині треба було помістити значний зміст» [6; 3].
Історичний ретроспективний погляд на розвиток новели виявляє цілу низку її жанрових модифікацій. Рух західноєвропейської новели від фольклору до літератури проходив через проміжні етапи, які виявилися у народних оповіданнях типу фабльо – найменший прозовий твір середньовічної Франції, та шванків – жанр німецької середньовічної літератури, переважно сатиричне оповідання, подеколи у віршованому вигляді. Щодо джерел української новели, то вона минула проміжні етапи, властиві західноєвропейській літературі і виростала безпосередньо х усної народної творчості. Деякою мірою це пояснюється тим, що українська мала проза зародилась значно пізніше ніж західноєвропейська і навіть російська, а тому можна припустити, що тут не обійшлося без запозичення і творчої трансформації досвіду літератур інших народів. Детально проаналізувавши історичний розвиток новели на основі її характерних властивостей, В.Фащенко доходить висновку, що будь-який жанр, зокрема й новелістичний, «треба мислити не як мертву застиглу суму формальних ознак, а як сповнену історичної доцільності й змістовності рухливу, змінну категорію, в якій зберігається загальне, стійке, те, що повторюється в композиційній структурі твору» [6; 4]. До характерних ознак новели дослідник відносить стислість, одноподійність, новизну. І якщо стислість, лапідарність, або, за словами Е.По, «єдність і цільність враження» – це те, що зберігається в новелі як жанрова ознака на всіх етапах її розвитку, то такі поняття, як одноподійність, новизна постійно змінюються, модифікуються, відповідно до етично-моральних, суспільно-політичних та філософських зацікавлень сучасної публіки. Новелами назвав збірку своїх оповідань «Декамерон» Д. Боккаччо. І хоча тут зустрічаємо твори, які складаються з декількох подій і більшість сюжетів традиційні, але їх нове трактування з акцентом на народження моралі й практики буржуа приводило до несподіваних розв‘язок.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 



Реферат на тему: Особливості психологічної новели Проспера Меріме та Василя Стефаника: спроба типологічного анaлізу

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок