Головна Головна -> Реферати українською -> Література українська -> Анатолій Осадчий – письменник рідного краю

Анатолій Осадчий – письменник рідного краю

Назва:
Анатолій Осадчий – письменник рідного краю
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
4,92 KB
Завантажень:
19
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 
Реферат на тему:
Анатолій Осадчий – письменник рідного краю


Народився на півдні Віннич-чини, на межі Одещини та При-дністров'я, 24 жовтня 1950 р.
Після закінчення восьмирічки в рідному селі Миролюбівка та середньої школи в райцентрі смт. Піщанка навчався 1967-1972 pp. у Чернівецькому університеті на факуль-теті романо-германської філологи (відділ — німецька мова). Викладав німецьку мову в селах Коломийщини - Ве-ликій Ком'янці, Корничі, а також у Коломийському економіко-правовому коледжі. Був перекладачем у німецько-українському СП "Унтершпреевальд".
Уданий час-учитель німецької мови в Ковалівській ЗОШІ-ІП cm. та перекладач МП "Інформбюро" у м. Ко-ломиї. Одружений. Дружина — викладач німецької мови Коломийського коледжу права і бізнесу. Маю сина та ону-ка. Публікувався у періодичній пресі, співавтор збірки "Джерельні дзвони-5".
ГРАНІ


Живем на грані бідності з тобою:
Чогось і щось завжди не вистача –
То одежини? - Ні, не дорогої;
То кусня хліба? - Ні, не калача.
Живем на грані вибуху і зриву,
Смакуєм пиво посеред чуми
І все дивуємось простому диву,
Що ще живі, ще животієм ми.
Та серед цих глибоких філософій
Мене одне ніяк не полиша:
Невже прийшов новітній
Мефістофель
І українська продалась душа?
Живем на грані... Терпимо образи,
Чекаєм, сподіваємось обнов.
Чи є на світі хтось, що грань покаже,
Де вмерла й народилася любов?


Серпень 2005 р.
Я НЕ ПИВ...


Я не пив ні вчора, ні сьогодні –
Хочу подивитися на світ,
Як в саду, у тім раю Господнім,
Рожевіє яблуневий цвіт.
Як бджола збирає мед духмяний,
У траві копошиться мушва:
Я сьогодні без вина вже п'яний,
І душа у мене ожива.
Та чи варто жити так, як нині
І не сісти на "глухий стакан",
Коли знов на бідній Україні
Скрізь безчестя, зрада і обман?
Коли брат цурається вже брата,
І кохання продають за гріш,
А "зозуля" підкида дитятко
Комусь в темну горобину ніч?!
Коли ті, хто кликав на майдани,
Геть забули про свої слова,
Коли знов у газові кайдани
Нас підступно сковує Москва?
Коли ті, чиї ясні портрети
Ми вбирали в рідні рушники,
Позабули всякі етикети
І в лайно погрузли, мов жуки!?
Був я у світах, в Європі чистій,
Та не бачив, щоби так, як в нас,
Шанували Бога і Пречисту,
Всіх святих, окремо і зараз!
То ж завіщо, за яку покуту
Світлий ум і руки золоті
Мають в спадок і наругу, й муку,
І розп'ятим бути на хресті?!
...Я давно не мав хмільного в роті,
Що аж цим подивував народ,
Та зайду в кафе "На повороті"
І зроблю в душі переворот!


Червень 2005 р.
МАРІЇ


На світі тисячі Марій,
Ба, навіть і мільйони, —
Їм — до лиця гуцульський стрій
І царськая корона.
Їм по плечу зносиме все,
Здійснима кожна мрія!
Чого на світі не знесе
Ота проста Марія!
Вона і падати не дасть,
І виведе з туману.
Вона — раба, вона і власть,
І зваба, і омана!
То ж, хай нам скрашує життя,
Цвіте, немов лелія,
Та, що продовжує життя,
Ота свята Марія!


***


Вже стільки сказано про очі,
Про їх чарівність і глибінь,
Про незрівнянність і урочість,
Про їх небесну голубінь,
А в тебе очі не такі...
Нема в них відьомської сили,
Та твої очі назавжди
Всього мене заполонили.
Звичайні очі... Сірий день,
Що тільки втік від злої ночі, —
Про вас не співано пісень,
Та я люблю вас, сірі очі!
І якщо десь почуєш ти
Співоче слово — Коломия, —
То твоє серце назавжди
Воно теплом зігріє.
Бо в нім земля твоїх батьків,
їх боротьба невпинна,
І заповіт через віки:
Аби не вмерла Україна!
І якщо раз побачиш ти
Те місто понад Прутом,
То будеш йти через світи,
Аби сюди вернутись!
Бо лише тут відчуєш ти,
Що є краса нетлінна,
То ж варте наших мук і сліз,
Щоби не вмерла Україна!


ПОДІЛИСЬ


Не минаймо протягнуту руку,
Що від болю і жалю тремтить!
Пам'ятаймо дідівську науку —
Всі ми грішні, всім хочеться жить.
Бо усе, що на світі, — від Бога!
Комусь пекло, а комусь Едем, —
Хоч у кожного різна дорога,
Та кінець у нас завжди один!
Не питаймо, де дінуться гроші —
Ті нужденні, гіркі копійки.
Будьмо з вами ми люди хороші,
Бо ми всі на землі — земляки!
Не минаймо протягнуту руку,
Бо вона не краде, не гребе,
А у тяжку для неї розпуку
Поділитися просить тебе!


РЕКВІЄМ


В музеї у Веймарі славнім,
Де пам'ять застигла в віках,
Як згадка про велич прадавню
Збережена Ґете рука.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 



Реферат на тему: Анатолій Осадчий – письменник рідного краю

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок