Головна Головна -> Реферати українською -> Література українська -> Загальнолюдські цінності в поезії Ліни Костенко

Загальнолюдські цінності в поезії Ліни Костенко

Назва:
Загальнолюдські цінності в поезії Ліни Костенко
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
9,45 KB
Завантажень:
339
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ КУЛЬТУРИ І МИТЕЦТВ
Контрольна робота
Предмет: українська література
Тема: Загальнолюдські цінності в поезії
Ліни Костенко
Студента IV курсу
Групи ПР-36
Пояркова Р.В.
Київ - 2000


Зміст.
Гуманістична творчість поетеси.
Пейзажна лірика Ліни Костенко
Зачаровуючі вірші про кохання
а) одна з найбільших людських чеснот - пошанування батьків
б) глибока віра у духовну силу українського народу
Кредо поетеси - залишатьсь назавжди людиною
Література


ЗАГАЛЬНОЛЮДСЬКІ ЦІННОСТІ У ПОЕЗІЇ Л. КОСТЕНКО
Незбагненна сила поетичного слова. Ніжне і гнівно-обурливе, пристрасне і розчулене, воно обережно торка-ється наипотаємніших струн у наших серцях, виклика-ючи мелодії радості, смутку, любові, надії.
У кожного з поетів свій неповторний голос, своє особливе бачення світу. Читаючи вірші Тараса Шевчен-ка і Лесі Українки, В. Симоненка і М. Вінграновського, І. Драча і Д. Павличка, ми бачимо багатовимірність, різ-нобарвність усього, що нас оточує, учимося відчувати, сприймати напівтони і напіввідтінки, глибше усвідомлю-ємо неповторність кожної миті життя. Українську пое-зію сьогодні важко уявити без Ліни Костенко (на-род. 1930 р.). У її дивовижному за красою і силою пое-тичному голосі гармонійно поєдналися зворушлива ніж-ність жінки і твердість духу справжнього борця, філо-софська заглибленість у проблеми буття і пристрасна емоційність трибуна.
Ліна Василівна Костенко народилася у містечку Ржищеві на Київщині в учительській родині. 1936 р. сім'я переїхала до Києва, де дівчина закінчила середню школу, навчалася в педагогічному інституті. Протягом 1952—1956 рр. Ліна Костенко вчилася в Московському літературному інституті, який закінчила з відзнакою. Вона почала рано друкуватися — ще навчаючись у школі. Перша збірка поетеси «Проміння землі» вийшла друком 1957 р. Серед інших відомих її збірок — «Над берегами вічної ріки» (1977), «Неповторність» (1980), «Сад нетанучих скульптур» (1987), «Вибране» (1989).
За роман у віршах «Маруся Чурай» і збірку поезій «Неповторність» 1987 р. Ліна Костенко удостоєна Дер-жавної премії ім. Т. Г. Шевченка. Її твори перекладали-ся мовами багатьох народів світу.'
Непросто складалася творча доля поетеси. Після блискучого успіху перших трьох книжок — тяжкий шістнадцятирічний період замовчування. Твори Ліни Кос-тенко забороняли друкувати, дві її збірки були «розси-пані» уже після набору. Але мужня жінка, самобутня по-етеса витримала і цькування влади, і несправедливі заки-ди критики, і пасивне мовчання «юрби». Сьогодні Ліна Василівна — один із найулюбленіших українських поетів. Щире захоплення читачів викликає сила і яскравість її творчого обдарування, велич і благородство духу.
Ліні Костенко судилося жити в час, коли немодно, „ шкідливо, навіть небезпечно було говорити про загаль-нолюдські цінності, коли суспільство керувалося девізом, найкраще сформульованим поетом Е. Багрицьким у вір-ші «ТВС»:
Век поджидает
на мостовой,
Сосредоточен, как часовой.
Но если он скажет:
«Солги», — солги, Но если он скажет:
«Убей», — убей.
І, напевно, саме тому глибоко гуманістична твор-чість поетеси, її щире, правдиве слово викликали страх і шалену ненависть влади.
Вірші Ліни Костенко нікого з читачів не залишають байдужими, вони сповнені справжньої, непідробної лю-бові — до людини, природи, рідного краю. Все, про що пише письменниця — про події сивої давнини чи ко-хання, красу навколишнього світу чи поезію, — читати однаково цікаво. Чудова пейзажна лірика Ліни Костен-ко. Прочитавши її вірші про природу, мимоволі зако-хуєшся у дощ, що «підкрався і шумить», у ніч, красиву, «мов Кармен», у квіти і дерева. Природа у поетеси — це ніби жива істота, що думає, переживає, сумує, як людина. У її віршах «весна піднімає келихи тюльпанів», «виглядають жоржини через тин», ліс має «добрі очі», а «дика груша журиться: одна».
Особливо любить Ліна Костенко ліс. «Мій добрий ліс, моя любове», — звертається вона до нього у своїх «Летючих катренах». Глибоко стурбована екологічними бідами планети письменниця все ж вірить у непере-можність життя:
І СМОГ,
І СН1Д,
і чорний дим Бхопала.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 



Реферат на тему: Загальнолюдські цінності в поезії Ліни Костенко

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок