Головна Головна -> Реферати українською -> Література українська -> Мовознавчі репресії 1933 року

Мовознавчі репресії 1933 року

Назва:
Мовознавчі репресії 1933 року
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
12,33 KB
Завантажень:
250
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7 
Реферат на тему:
Мовознавчі репресії 1933 року


1933 рік – сумнозвісний в українській історії рік голодомору, що спричинив загибель мільйонів людей. На тлі цього нечуваного лиха деяким дослідникам і досі видаються незначними й не вартими уваги кілька маловідомих політичних та позірно наукових документів, що на багато років визначили долю української мови. Проте примусове втручання в структуру мови, що відбулося понад сімдесят років тому, дається взнаки й нині. Спробуймо проаналізувати цей вплив на підставі автентичних джерел.
Наприкінці квітня 1933 року відбулися нарада з питань національної політики в ЦК КП(б)У та засідання створеної на початку того самого місяця Комісії НКО [i] в справі перевірки роботи на мовному фронті. Заступник наркома освіти Андрій Хвиля виступив на обох зібраннях з доповіддю «Націоналістична небезпека на мовному фронті й боротьба проти неї», що під назвою «Викорінити, знищити націоналістичне коріння на мовному фронті» вийшла друком в журналі «Більшовик України» та окремою брошурою [1]. Ця стаття містить здебільшого політичну фразеологію, про стиль та спрямованість якої свідчать обидві назви, однак із неї вже проглядають обриси дальших дій. Мало того, саме цей текст визначив рівень та глибину арґументації всіх наступних документів. Саме тут вперше прозвучав мотив про «штучний відрив від спільної братньої українській мові – мови російського народу» [ii] , що відтоді став провідним у кампанії критики та перегляду засад та доробку українських мовознавців та словникарів, зокрема й насамперед працівників зліквідованого після процесу СВУ Інституту Української Наукової Мови (далі – ІУНМ) та створеного на його руїні Науково-Дослідчого Інституту Мовознавства (далі – НДІМ), пізніше перейменованого на Інститут Мовознавства.
Того самого 1933 року оприлюднено Резолюції Комісії НКО в справі перевірки роботи на мовному фронті [2]. Їх три: «Резолюція … на доповідь тов. Хвилі «Націоналістична небезпека на мовному фронті й боротьба проти неї» (26 квітня 1933 р.)» [2а], «Резолюція … в питаннях термінології» [2б], «Резолюція … в справі граматичній» [2в]. Завважимо, що окрему резолюцію присвячено термінології. Члени Комісії добре розуміли, що через перегляд структури наукової мови можна найефективніше вплинути на мову загальнолітературну. Адже саме наукова мова опрацьовує нові поняття, дає їм назви й отже є джерелом нових термінів, що згодом подекуди стають словами широковживаними; саме в науковій мові постають нові словотворчі моделі, що згодом поширюються й у мові загальній; саме наукова мова живить мову загальновживану новими граматичними конструкціями та словосполуками нової будови.
Перша резолюція [2а] має загальний характер. За стилем викладу та фразеологією вона наслідує дописи А. Хвилі. Чималі фраґменти дослівно переписано з доповіді, що спричинила її появу. Проте вже в цій резолюції сформульовано завдання, що їх належало виконувати беззастережно. Серед розлогих пасажів на кшталт «розгорнути широку роботу щодо остаточного викриття і викорінення націоналістичних викривлень на мовній ділянці» чи «посилити партійний провід роботою мовознавчих інститутів», бачимо загальні риси програми дій – «скритикувати і вилучити шкідливу продукцію», та обриси конкретних напрямів – насамперед «переглянути словники і виправити в дальших виданнях припущені в них хиби»; далі «переглянути наукову й учбову [iii] підручникову літературу, викривши націоналістичні прояви» і, нарешті, «переглянути плани науково-дослідної роботи». Друга та третя резолюції вже містять не лише критику, а й досить докладні настановчі частини. Поряд із ідеологічними настановами (типу Термін має бути відповідний до загальної мовної політики радянської влади) бачимо конкретні рецепти, що їх ми проаналізуємо трохи нижче, разом з наступними документами. Завважимо лише, що названо імена мовознавців – Євген Тимченко, Олена Курило, Микола Гладкий, Сергій Смеречинський, Микола Сулима, – чиї праці оголошено хибними поряд із працями їхніх колег, засуджених на процесі СВУ.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7 



Реферат на тему: Мовознавчі репресії 1933 року

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок