Головна Головна -> Реферати українською -> Література українська -> Іван Карпенко-Карий (1845—1907)

Іван Карпенко-Карий (1845—1907)

Назва:
Іван Карпенко-Карий (1845—1907)
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
8,75 KB
Завантажень:
328
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 
Реферат на тему:
Іван Карпенко-Карий (1845—1907)


Важливе місце в історії духовного життя українського народу останніх десятиріч XIX — поч. XX ст. посідає творча і громадська діяльність Івана Карповича Тобілевича, драматурга, актора і режисера української сцени, який виступав під псевдонімом Карпенко-Карий.
Українська драматургія своїм розвитком багато в чому завдячує Іванові Карпенку-Карому. Адже саме він разом із Марком Кропивницьким та Михайлом Старицьким дав могутній поштовх розвитку українського театру. Іван Карпович належав до однієї з тих славетних українських родин, силою духу яких живилася вітчизняна історія. Його брати — сподвижники Микола Садовський і Панас Саксаганський, обдаровані актори, режисери, театральні антрепренери. Їхня сестра Садовська-Берелотті — талановита актриса та співачка. Обираючи творчі псевдоніми, усі вони підкреслювали зв’язок із родинним гніздом.
І. К. Тобілевич народився 29 вересня 1845 р. в с. Арсенівці, колишнього Бобринецького повіту на Херсонщині, в сім’ї управителя поміщицького маєтку. Офіційна освіта обірвалась після закінчення Бобринецької повітової школи у 1859 р. У чотирнадцять років приступив до канцелярської роботи, в містечку Мала Виска, а потім в місті Бобринці. Тоді ж відбулися перші виступи на сцені в аматорському театральному гуртку. З 1865 по 1883 рр. працює в Єлисаветграді та веде активну громадсько-політичну і театральну діяльність. Як головний учасник і керівник багатьох аматорських вистав, Іван Тобілевич стояв у центрі мистецького життя міста. Саме тут були написані перші твори — оповідання «Новобранець» та п’єси «Бурлака» і «Підпанки». Восени 1882 р. у Єлисаветграді М. Л. Кропивницький створив українську професійну трупу, до якої ввійшли М. Заньковецька, М. Садовський, О. Вірина, О. Маркова, Н. Жарова, К. Стоян-Максимович, І. Загорський та інші. У 1883 р. на чолі трупи став М. П. Старицький. У цей час до трупи ввійшли І. Карпенко-Карий, П. Саксаганський, М. Садовський. Так утворився професійний український театр. Трупа М. Старицького проіснувала до 1885 року. Потім М. Кропивницький, М. Садовський, П. Саксаганський та І. Карпенко-Карий виступили організаторами і керівниками окремих труп. У трупі Марка Кропивницького та Михайла Старицького поєднувалися два основні напрями національного театру — романтично-побутовий і реалістично-побутовий. На цьому підґрунті Карпенко-Карий і побудує свою театральну систему, коли разом із молодшим братом Панасом відокремиться в самостійне товариство. У театральні сезони 1900—1903 років корифеї українського театру об’єднувались і утворювали високомистецький колектив. Діяльність митця була обірвана наступом реакції. У 1883 р. Іван Карпович, як людина політично неблагонадійна, був звільнений зі служби. Довелося Карпенку-Карому як політичному засланцеві проживати у м. Новочеркаську (1884—1887), де він написав п’єси «Безталанна», «Бондарівна», «Розумний і дурень», «Наймичка», «Мартин Боруля».
У квітні 1887 року драматург оселяється на хуторі Надія біля Єлисаветграда, де живе біля двох років під «гласним наглядом» поліції. У 1889 році була написана комедія «Гроші», заборонена цензурою. Після переробки комедія була дозволена до постановки під зміненою назвою — «Сто тисяч». Пізніше, 1900 р., була написана п’єса «Хазяїн».
Крім комедій «Сто тисяч» і «Хазяїн», І. Карпенко-Карий з 1890—1900 р. написав ще шість п’єс: «Батькова казка», «Лиха іскра поле спалить і сама щезне», «Понад Дніпром», «Чумаки», «Сава Чалий». Найвизначнішою серед них є трагедія «Сава Чалий», в основу якої покладено українську народну пісню, в якій народ засудив історичну особу — Саву Чалого як зрадника батьківщини і прославив мужнього патріота Гната Голого.
У 1903—1904 рр. драматург задумує трилогію, дві частини якої оформились у комедіях «Суєта» (1903) і «Житейське море» (1904). Драматург не встиг написати третю частину, яку передбачав назвати «У пристані».

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 



Реферат на тему: Іван Карпенко-Карий (1845—1907)

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок