Головна Головна -> Реферати українською -> Література українська -> Строфіка як стилетворчий чинник у поетичних творах Василя Стуса

Строфіка як стилетворчий чинник у поетичних творах Василя Стуса

Назва:
Строфіка як стилетворчий чинник у поетичних творах Василя Стуса
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
10,50 KB
Завантажень:
452
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 
Реферат на тему:
Строфіка як стилетворчий чинник у поетичних творах Василя Стуса


Лірика Василя Стуса відзначається безліччю версифікаційних відкриттів. Варіативність метро-ритмічної структури його творів зумовлена використанням різноманітних фонічних та стилістичних засобів як строфотворчих чинників, окремими композиційними прийомами побудови поезій. Більшість ліричних творів митця написана в силабо-тонічній системі віршування. Так, наприклад, збірка “Зимові дерева” свідчить про схильність автора до двоскладових розмірів: дві третини поезій збірки написані ямбічним метром. Проте, незважаючи на це, вони вражають надзвичайною варіативністю ритмо-мелодики та необмеженими можливостями експериментування над строфами, римами тощо. При загальному тяжінні до силабо-тоніки в поетичних збірках автора зустрічаються як тонічні твори, так і твори, позначені певними ознаками силабізму (фіксоване положення цезури, римовані колони в середині віршового рядка при незмінній кількості складів у ньому) (напр., вірші “Висамітнів день. Висмоктали сили…”, “Ходімо, друже мій, дивачний хлопчику…”, “Мов жертва щирості – життя…” та ін.).
До найчастіше вживаних віршових розмірів В.Стуса ми відносимо ямб, хорей, анапесто-ямбічний дольник, рідше — чистий анапест. Розмір вірша зумовлює строфу: так, ямбові та хорею відповідають, як правило, катрени (вірші “Мені здалося – я живу завжди…”, “І сто твоїх подоб в руках перебираю” та ін.), а анапесто-ямбічний метр характерний переважно для астрофічних творів (вірші “Колимські закували зозулі…”, “На вітрі палає осика…”, “У темінь сну занурюється шлях” та ін., що входять до збірки “Палімпсести”, та більша кількість текстів збірки “Час творчості”).
Це можуть бути також поезії з нечітко виявленою строфічністю, наближені до астрофічних, де римові асонансові та алітераційні рядки створюють строфоподібні багаторядкові конструкції, серед яких найбільше чотирирядкових. До астрофічних поезій В.Стуса належать:
1) неримовані твори, написані одним розміром із чергуванням різних клаузул, напр., “Не відповідаєш? Мовчиш? Заціпило?”, “Сидимо біля погаслого вогнища…”, “Ловить кожне вікно по сонечку”;
2) поезії без рими з вільною зміною клаузул та розмірів або такі, що взагалі не мають розміру (вірші “Біля метро “Хрещатик”, “Посадити деревце…”, “Їх було двоє…”, “Ось вам сонце…”, “Сьогодні свято”, “На розквітлому лузі…” та ін.).
Строфічне багатство Стусової лірики виявляється в тому, що в його поетичному дискурсі наявні різні строфи, починаючи від моновірша як фрагмента більшого твору (напр., “З надвечір’я визирає ніч”, “Дівчина…”, “Спогад зі сну”) і закінчуючи складними багатокомпонентними конструкціями, що нараховують понад двісті рядків (напр., вірші “Потоки”, “Ця п’єса почалася вже давно” та ін.).
Строфотворчість В.Стуса відзначається численними типами побудови поетичних текстів: автор творить як однострофні, так і полістрофні твори з чітко й нечітко виявленою строфічністю. Так, до однострофних поезій митця належать чотири-, п’яти- та шестивіршові мініатюри (“Між співами тюремних горобців…”, “Гусне вечір сурою корана…”, “Тоскний тріск у порожнім лісі…” тощо), а також деякі з канонізованих строф: сонет, рондо, тріолет та ін. Кількісно ж переважають поезії полістрофічної будови: ті, що складаються з двох, трьох, чотирьох, десятьох та більше строф (“Ця п’єса почалася вже давно…”, “Медитація”, “Гойдається вечора зламана віть…”, “Потоки”, “Уже тоді, коли пірнувши в ліс…” та ін.).
В.Стус звертається й до найпростішої строфи – двовірша, що функціонує як окремий твір з викінченою думкою, в якому митець досягає високої сили звучання, метафоричності висловлювання, пор:
Ще й до жнив не дожив, зелен-жита не жав
Ані не долюбив. І не жив. І не жаль (П-1:50).
Деколи дистих відіграє роль інтродукції до усього вірша, виконуючи функцію епіграфа та набираючи смислової конденсації усього твору. За такої функції дистих є неримованим, як, напр., у поезії “Сорочка тріпоче…”, де поетичний образ сорочки постає динамічним й естетично інформативним унаслідок набування ним максимального напруження та емоційності, естетичної образності:
Сорочка тріпоче – із білого болю-вогню,
струмує дорога – од білого-білого болю (П-2:130).

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 



Реферат на тему: Строфіка як стилетворчий чинник у поетичних творах Василя Стуса

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок