Головна Головна -> Реферати українською -> Література українська -> Проблема самототожності в драматургії Лесі Українки

Проблема самототожності в драматургії Лесі Українки

Назва:
Проблема самототожності в драматургії Лесі Українки
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
7,79 KB
Завантажень:
329
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 
Реферат на тему:
Проблема самототожності в драматургії Лесі Українки


Драма Лесі Українки “Камінний господар” — визначний твір української літератури початку ХХ століття. Працюючи над ним, письменниця доклала максимум зусиль, щоб зробити його стиль “лаконічним, як написи на базальті, увільнити його від ліричної млявості та розволіклості /…/, уняти сюжет в короткі енергічні риси, дати йому щось камінного” [1, 12, 461].
“Камінний господар” сприймається як філософський твір, у якому порушено низку важливих проблем, як-от: жертва і викуп, вірність і зрада, любов і влада тощо. Та чи не найголовніше в драмі — питання самототожності. До речі, ця проблема є органічною для всієї драматургічної творчості Лесі Українки. Так, у драмі-феєрії “Лісова пісня” Мавка скрушно зауважує Лукашеві:
Ні, любий, я тобі не дорікаю,
а тільки — смутно, що не можеш ти
своїм життям до себе дорівнятись. [1, 5, 250]
Згодом, внаслідок зради коханій, а відтак і самому собі, Лукаш втрачає самототожність і перетворюється у вовкулаку. За зраду самої себе картає Мавку Лісовик:
До кого ти подібна? До служебки,
зарібниці, що працею гіркою
окрайчик щастя хтіла заробити —
і не змогла… [1, 5, 265]
Ця ж сама проблема порушується і в драматичній поемі “У пущі”. Скульптор Річард Айрон не може знайти спільної мови із пуританською громадою в Масачузеті, зокрема з її духовним провідником — проповідником Годвінсоном. Митцеві не раз доводиться вступати в гостру полеміку з рідними та близькими йому людьми. Гордий, впевнений у тому, що його сила “на самоті” нічим не поступається Годвінсоновій силі в громаді, Річард кидає виклик пуританам, чим, по суті, провокує погром ними своїх мистецьких творів. Залишивши Масачузет і звільнившись від фанатично настроєної юрби, скульптор, здавалося б, зможе повністю самореалізуватися. Проте негативна свобода від впливу від ворожого середовища не переростає в позитивну свободу дій (Е.Фромм). Митець переживає в Род–Айленді творчий занепад; “Чи не краще було тоді, як руки фанатичні мої утвори в порох розбивали? Бо се ж таки було якимсь признанням, що хист мій справді може мати силу…” [1, 5, 97] Таким чином, зі звільненням від ненастанної боротьби, повсякчасного обстоювання моральної валідності свого життєвого вибору, митець втрачає і самототожність.
На противагу Річардові співець Антей (драматична поема “Оргія”) залишається вірним самому собі до кінця. Він не йде на поклін до милостивих переможців за славою і визнанням, воліючи бути в своїй “хаті укритим скарбом, але дорогим” [1, 6, 182], ніж нести хист, який би мав належати рідному краєві, на п’єдестали чужинців, “у римський дім розпусти” [1, 6, 186]. Гідною поведінкою Антей дає співвітчизникам приклад для наслідування. І такі знаходяться (Евфрозіна, Аполлодор). Коли ж дружина співця Неріса кинула тінь ганьби на цілу націю, Антей актом суїциду стверджує як моральну правоту свого життєвого вибору, який полягав у вірному служінні рідному краєві, так і власну самоідентичність, що опинилася під загрозою брутального потоптання.
Проте якщо у вищеназваних творах проблема самототожності лише одна із цілого комплексу інших, не менш важливих, то в “Камінному господарі” вона виступає своєрідним ідейно–композиційним стрижнем. Це стверджувала і сама Леся Українка про свою драму в листі до А.Ю.Кримського від 24 травня 1912 року: “…ідея її — перемога камінного, консервативного принципу, втіленого в командорі, над роздвоєною душею гордої, егоїстичної жінки донни Анни, а через неї і над Дон Жуаном, “лицарем волі” [1, 12, 396]. Ці слова письменниці — ключ до розуміння ідейно–художньої концепції твору: маємо, таким чином, дві втрати самототожності, спершу донни Анни, а потім і Дон Жуана. Вірними собі лишаються тільки Командор (який “вийшов занадто схематичним — се більше символ, ніж жива людина”) та Долорес (“тип мучениці прирожденної”, “над нею ніщо “камінне” не має влади”).
До подібного потрактування драми схилявся і А.Костенко. У попередників української письменниці Тірсо де Моліни, Мольєра, Пушкіна “твір спрямовувався за традиційним девізом: “Камінний гість”.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 



Реферат на тему: Проблема самототожності в драматургії Лесі Українки

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок