Головна Головна -> Реферати українською -> Література українська -> «Я ВМРУ, А ТЕ, У ЩО Я ВІРЮ, ЗАЛИШИТЬСЯ...» (КОНЦЕПТ СМЕРТІ У ПОЕТИЧНОМУ І ЖИТТЄВОМУ ПРОСТОРІ МДРАЙ-ХМАРИ)

«Я ВМРУ, А ТЕ, У ЩО Я ВІРЮ, ЗАЛИШИТЬСЯ...» (КОНЦЕПТ СМЕРТІ У ПОЕТИЧНОМУ І ЖИТТЄВОМУ ПРОСТОРІ МДРАЙ-ХМАРИ)

Назва:
«Я ВМРУ, А ТЕ, У ЩО Я ВІРЮ, ЗАЛИШИТЬСЯ...» (КОНЦЕПТ СМЕРТІ У ПОЕТИЧНОМУ І ЖИТТЄВОМУ ПРОСТОРІ МДРАЙ-ХМАРИ)
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
13,38 KB
Завантажень:
84
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6 
УДК 821.161.2.006
Єременко O.P.
Сумський державний педагогічний університет ім. А. С.Макаренка
Кравченко B.O.
Запорізький національний університет
«Я ВМРУ, А ТЕ, У ЩО Я ВІРЮ, ЗАЛИШИТЬСЯ...» (КОНЦЕПТ СМЕРТІ У ПОЕТИЧНОМУ І ЖИТТЄВОМУ ПРОСТОРІ МДРАЙ-ХМАРИ)
У статті розглянуто, як формується концепт смерті у поетичному і життєвому просторі М.Драй-Хмари, який передчував власну трагічну загибель в умовах жорстокої тоталітарної системи.
Ключові слова: зорово-слуховий образ, колористика, звукопис.
Поет-науковець трагічної долі і трагічного часу, лебедину пісню якого було жорстоко обірвано. Тоді українському співцеві з «грона п'ятірного нездоланих співців» не виповнилося й п'ятдесяти.
2009 - рік М.Драй-Хмари: минає 120 літ від його народин (1889 р.н.); 60 - із дня смерті (1939); 20 - від реабілітації (1989). Знаменно, що саме у Кам'янець-Подільському національному університеті ім. І.Огієнка відбудеться Всеукраїнська науково-практична конференція, присвячена творчості митця, який так любив це місто і, як зазначав О.Будзей, створив йому «маленьку симфонію, справжній поетичний пам'ятник» [1, с. 7] - сонет «Кам'янець».
Його вірші, як і доля, - схожі. Ранні - легкі, прозоро-тендітні, мелодійні; поезії останніх років життя сповнені туги, сумнівів, пересторог, високої душевної напруги, передчуття страшних випробувань і власної загибелі. У поезії він, як слушно підкреслював С. Гординський, символіст, бо «буває загадковий, химерний, невловний, багатозначний, тобто такий, що не піддається пізнанню», але водночас і неокласик, бо «його поезія тримається на міцному риштуванні слова і мови, вона, не раз при всій своїй містерійності змісту, збудована прецизно і чітко, його поетичні образи майстерні, вирафіновані, спосіб його вислову, стиль його мови - досконалі» [2, с. 342].
Самобутній і оригінальний творчий доробок М.Драй-Хмари магнетизував увагу І. Дзюби, М.Жулинського, Ю.Коваліва, П.Хропка та ін. Власні рези'нації стосовно означення поета як неокласика висловлює Ю.Шерех; дослідники Ю.Ковбасенко, М.Шудря наголошують на чуттєвій наповненості поетики; дуалізм естетики його поезії зацікавив С.Черіпко; функціональну роль барви і звуку та проблему «свобода-неволя» розглядає І.Родіонова.
Предмет дослідження цієї статті - концепт смерті, її об'єктом є життя і поетична творчість М.Драй-Хмари. Мета - розглянути, як «вибудовується» концепт смерті у поетичному осмисленні та життєписі митця.
Щоб реалізувати означену мету, необхідно вирішити такі завдання: виокремити у доробку поета групи віршів, у яких викристалізовується індивідуально-авторська концепція бачення і розуміння смерті; з'ясувати, з допомогою яких художніх засобів митець моделює антиномію «життя - смерть».
Власне бачення, розуміння і філософське осмислення реальної конкретної смерті оприявлено у поезіях «Мати» (1921), «На могилі Руданського» (1930), «Прекрасніший за «Весну» Боттічеллі» (1930), «Пам'яті Єсеніна» (1926). У першій з них, написаній у своєрідній формі диптиху-епітафії, оживає далекий спомин дитячих літ. Михайлику не було й п'яти років, коли не стало матері - Ганни Драй, яка, маючи чотирьох дітей, велике господарство, все ж знаходила час, щоби спекти пироги та рознести їх хворим на тиф односельчанам, від яких і заразилася смертельною недугою. Чіпка пам'ять хлоп'яти фіксує подробиці страшної події: «На чолі вінчик паперовий, і хрест вощаний у руках» [3, с. 65]. Зорово-звуковий образ тяжкої втрати підсилено сумною народнопісенною тональністю, порівнянням осиротілих дітей із безпомічними пташенятами, двічі повтореною лексемою «сумно» й алітерацією приголосного с, що створює ілюзію вічного спокою й потойбічної тиші. Ліричний герой (читай - автор із віддалі прожитих літ), ніби поклавши палець на вуста, велемовним жестом просить хвилини пам'яті та співпереживання у всього Всесвіту:
В журбі васильки й рута-м'ята. Задумавсь ладан в синіх снах, І сумно-сумно пташенята Квилять у неї в головах [3, с. 65].
У риторичному питанні відбилися порожнеча, жах і розпач дитини і водночас уже зрілого поета, який осмислює смерть найдорожчої людини: «Убогий цвинтар і ворота, / Та як побачить, як обнять?» [3, с.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6 



Реферат на тему: «Я ВМРУ, А ТЕ, У ЩО Я ВІРЮ, ЗАЛИШИТЬСЯ...» (КОНЦЕПТ СМЕРТІ У ПОЕТИЧНОМУ І ЖИТТЄВОМУ ПРОСТОРІ МДРАЙ-ХМАРИ)

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок