Головна Головна -> Реферати українською -> Література українська -> Мотиви лірики Олександра Олеся

Мотиви лірики Олександра Олеся

Назва:
Мотиви лірики Олександра Олеся
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
14,42 KB
Завантажень:
182
Оцінка:
 
поточна оцінка 4.7


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 
І. Актуалізація і корекція опорних знань.

1. Розповісти про життя і творчість письменника в Україні.

Додаткове запитання: Чи був Олександр Олесь уже в цей час знаменитістю?

2. Розповісти про життя і творчість Олеся-емігранта.

Додаткове запитання: Чому твори письменника виходили в СРСР дуже малими тиражами і далеко не повністю?

II. Виклад нового матеріалу.

Олександр Олесь тільки в наші дні повертається до українського материкового читача, тільки зараз в усій повноті ми можемо насолод­жуватися красою його поетичного слова, перейматися щирою любов'ю поета до України та рідної нації.

Патріотичні мотиви в творчості цього письменника домінують, хоч критика й донині помилково акцентує на Олесеві як на чистому лірикові, співцеві квіточок, любові та розлуки. Ще за дев'ять років до утворення УНР і недовгих днів її існування Олесь передбачав трагедію. Він бачив роз'єднаність українців, їхнє невміння знехтувати внутрішніми чварами перед лицем окупації. У вірші "Ми останні вже весла ламали" поет писав:

А над нами мушкети блищали,

І сміялися з нас вороги.

А між нами усе свої люди,

Все сусіди, свати, земляки,

Все Степани, Івани, Іуди,

Єнки, Овські, Уки... Павуки.

Вдалими художніми знахідками цього поетичного твору є синонімічні ряди імен та суфіксів українських прізвищ, які мали би звучати патріотично і в одному ряді з якими явним дисонансом звучить ім'я Іуди і слово "павуки", що підкреслюють трагізм ситуації.

Події 1918 року вселили в Олесеве серце віру в державність. Патетично і щиро звучать рядки вірша "Доки ви будете ждать, кам'яні":

Кличте калік і дітей понесіть,

Станьте вгорі на зруйнованих мурах,

Землю святую сльозами зросіть...

Тихо заграйте на рідних бандурах,

Небу свої каяття принесіть.

Уже пізніше, в еміграції, поет не міг забути УНР і вірив у нове відродження України:

Христос воскрес! Воскресла Україна!

О краю мій! Схиляюсь на коліна

("Із наших снів, з напівдумок неясних") або:

З-під мертвих скель забило джерело,

Потоком буйним ллється: "Слава!.."

О Боже! Щастя в нас було!

О Боже, в нас була Держава!

Невже ми втратили її?!

Невже у нас не стало сили?

Хоч крихту рідної землі

Чому в руках ми не лишили?

("І досі ще цвітуть в уяві прапори").

Наполегливе дошукування причин поразки української державності підвели Олеся до правильного висновку:

Після довгих літ мовчання,

Після довгих літ журби,

В час прекрасного світання

Не прокинулись раби

("Після довгих літ мовчання")

Московсько-більшовицька окупація України відтворена поетом не тільки як жахлива баталія, а як фатальна картина зради багатьма українцями святої справи. У вірші "Вона з мечем в руках боролась, як орлиця" образ подоланої України не меркне:

Вона з мечем в руках боролась, як орлиця,

Із ран її лилася кров...

Стояли, думали, дивились,

Ніхто на поміч не прийшов.

Безсердечні діти нещасної України добре показані у вірші "Ой була на світі та удівонька". Психологія зрадників примітивна:

Моя хата скраю,

Я тебе не знаю,

Іншу матір маю,

й пою, її кормлю, її доглядаю

Проте митець влучно картає пристосуванців, погрожує їм Божою карою:

Де ви? де ви? час минає,

Божа правда в світ іде.

Божа правда вас спитає

1 не знайде вас ніде

("Ланцюги... Могили... Мури...")

Український народ у багатьох поезіях Олеся постає в образі жебрака-сліпця. Таке тяжке каліцтво, як вважає поет, сталося з нацією після зруйнування Запорізької Січі й трагічної для України Переяславської ради:

Скажи ж, в яких лісах ти заблудив,

Коли себе ти п'яний загубив?..

Чи в тую січ, як ти з землі не знявся,

Чи в тую ніч, як з братом побратався?..

("В яких боях ти пам'ять розгубив")

Радянська Україна для поета - це Україна-бранка. У поезії "Хіба ви знаєте - хто ваша рідна мати" риторичне запитання переростає в прокльони:

Чи то ж братаєтесь з катами,

на нас здіймаєте шаблі?..

Хай висить xмароюнал вами

прокляття рідної землі.

Оправдання пролетарською солідарністю не задовольняють поета. Тим мізернішим виглядає народ, який знаходить десятки причин, щоб тільки не визнати власну вину у своїй біді:

Чи не ти у власну хату

Ворога привів?

Так, привів, але мій ворог

Був також з рабів

("Чи не ти, сліпий, із степу")

"Вчорашній раб - сьогодні пан" - більшовик, комуніст - розпоряд­жається Україною як своєю вотчиною:

Знов душать нас, товариш, брат.

Невольник, вчора окутий.

Що разом вийшов із-за ґрат.

Сьогодні ворог лютий

("Знов душать нас, товариш, брат")

Олесь доходить до страшного за своею сутмо висновку: сільська за скла­дом українська нація здатна лише на підпорядкованість, службу і найми:

Хвала і честь вам, гречкосії!

В холодну зиму на полях

Вас безліч падало в боях

За славу мачухи Росії...

А ось пролити кров за власну державу не знайшлося сміливців:

Чи перший крик і брязкіт зброї

Розвіє всіх вас по кутках,

І Воля з прапором в руках

Впаде на вас без вас, герої?

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 



Реферат на тему: Мотиви лірики Олександра Олеся

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок