Головна Головна -> Реферати українською -> Література українська -> Історична проза Юрія Мушкетика

Історична проза Юрія Мушкетика

Назва:
Історична проза Юрія Мушкетика
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
48,96 KB
Завантажень:
154
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6 
Відомо, проблематика і жанрова своєрідність що Юрій Мушкетик починав як історичний белет­рист. У 1954 році «Радянський письменник» видав його роман, який був одразу перекладений російською мовою і вийшов у цьому ж таки році в «Молодой гвардии» — призначався він до тодішньої трьохсотлітньої дати. Роман був першою друкованою книжкою письменника і дістав досить широку пресу — про нього писали «Дніпро», «Жовтень», «Смена» і численні республіканські та обласні газети. Цікаві й назви тих статей: «Велика дружба», «Повість про ве­лику дружбу», «Повість про велике єднання», «Повість про вірного сина українського народу» — навіть через самі назви можемо пізнати: й автор, і рецензенти підганяли твір під тогочасну кон'юн­ктуру. Ясна річ, що серйозно, по-мислительському розібратись у такому вельми складному історичному дуеті, яким був довготрива­лий акт стосунків між Семеном Палієм та Іваном Мазепою (одне тільки їхнє взаємне листування, вміщене в літописі Самійла Величка, так багато про це говорить), письменник ще не тільки не мав сили, але й у тогочасних умовах, коли роман писався, й не міг, адже ступінь історичного мислення тієї пори визначався «Тезами», які небагато відбігали від пізніших цитатників Мао, тобто історична істина створювалася апріорно, а факти й події, особливо ж оцінки тих чи тих явищ, відповідно підганялися під ці нерушні правила — практика, яка дотривала до нашого часу і яка позбавляла рації будь-який самостійний історичний дослід, що й призвело, зрештою, не тільки до повного занепаду історичного мислення, а й зведення історичної науки до ідеологічного примітиву. Однак у цьому романі, що тепер с тільки історико-літературним фактом певної доби, тобто того часу, коли він був написаний, Юрій Мушкетик визначив одну Із основних своїх естетичних засад: будувати сюжет на супротилежностях двох неспівмірних характерів — цю рису ми вимічаємо в усіх наступних романах і повістях письменни­ка, побудованих на історичному матеріалі. Це саме, що й про. «Се­мена Палія», можна сказати й про «Гайдамаків», роман, що його ви­дав «Радянський письменник» у 1957 році, хоч автор прагнув залу­чити до твору досить широкий фактографічний матеріал і свого ча­су твір трактувався як успіх письменника (одна із рецензій на нього так і звалася: «Ще один успіх»). Однак тепер, з огляду на сьогоден­ня, обидва романи можемо назвати лише спробою молодого пись­менника створити історичне полотно, спробою художньо освоїти історичний матеріал; практичну користь від того, автор мав ту, що набув у історичній белетристиці певних художніх навичок.

По тому настала тривала перерва — Юрій Мушкетик цілком пе­рейшов на сучасну тематику, ніби розчарувавшись у своїх можливостях історичного белетриста. Але недарма кажуть: те, що посіяно колись, має зійти; недарма й зерно, кинуте в землю, яке з тих чи інших причин не проросло, не завжди згниває в землі; надходить час, з'являються нові умови — і воно проростає. У1971 році Юрій Мушкетик друкує ве­лике оповідання, цього paзy присвячене античній історії: «Смерть Сократа», яке, однак, називає (у виданні 1985]року) повістю. Цей твір ніби промацування письменником своїх нових можливо­стей в історичній прозі. І тут маємо протиставлення двох суспільних особистостей, самого Сократа і стратега Феогена, але їхній двобій виз­начається уже не мірилами сьогочасної праведності й неправедності, а факторами оцінки в часі чи, правильніше, оцінкою часу. Кожен із нас, ніби вістить письменник, чинить за життя так чи так, його дії вимірюються власною тимчасовою правдою. За цією правдою непра­вим проголошується Сократ, через що він і гине, але драма стратега Феогена саме в тому, що його неправда виявляється перевіркою часу, отож і виходить: він поринає в небуття, а той Сократ, що, здавалося, нічого за життя корисного суспільству не чинив, здобуває безсмертя. Тобто автор при оцінці діянь героя використовує вже не тимчасові поліпічні приписи тієї чи іншої доби, а міряє діяння міркою правди у часі, загальнолюдською, точніше кажучи, правдою гуманістичною.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6 



Реферат на тему: Історична проза Юрія Мушкетика

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок