Головна Головна -> Реферати українською -> Література українська -> Петро Тимочко-перекладач

Петро Тимочко-перекладач

Назва:
Петро Тимочко-перекладач
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
12,61 KB
Завантажень:
51
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 
Петро Тимочко-перекладач

Захоплення поезією у Петра Тимочка ішло в парі з любов’ю до перекладацтва. Опанувавши ще в ґімназійний період німецьку і польську мови, він продовжував у подальші роки вдосконалювати їх. І ніби само собою прийшло відчуття потреби перевірити себе в якості поета-перекладача. Це також було можливістю займатися улюбленою творчою працею у тих жахливих умовах тоталітарної системи і несамовитої цензури, яка знову набрала несамовитих обертів у 70-ті роки. На той час у нього уже склалося досить широке коло улюблених польських і німецьких поетів, прочитаних в оригіналі.

Невдовзі з’явилися й перші публікації у періодиці. Читачам запам’яталися зокрема переклади німецьких поетів Фрідріха Гельдерліна, Вальтера фон дер Фігельвайзе, Германа Гессе, Вальзера Роберта, Альбіна Цолінгера, Курта Марті, Вальтера Гросса, польських майстрів слова Т.Бой-Желенського, Юліана Стаффа, К.І. Гальчинського, Ципріяна Норвіда, росіян Бориса Пастернака і Бориса Чічибабіна.

Чи не перше місце займав тут Ян Кохановський – митець епохи Відродження, поезію якого в Україні знали лише спеціалісти та обмежене коло читачів. Потреба у появі українською “чорноліського співця” була більш ніж пекуча і, щоб задовільнити її, поет узявся до роботи з притаманним йому творчим запалам та невсипущою енергією. Однак, допоки поезії Яна Кохановського вийшли друком, пройшло немало часу – книга “Як Кохановський. Поезії”, побачила світ 1980 року у столичному видавництві “Дніпро”. Ця ошатно оформлена із любов’ю впорядкована книжечка, з червоними цупкими палітурками і тисненою золотом назвою, сьогодні стала бібліографічною рідкістю, хоча її тираж був не таким уже й малим – 5 тисяч примірників. П. Тимочко не тільки переклав найкращі твори співця Ренесансу, а й написав грунтовну передмову і уклав фахові примітки. Композиційно книга складається з таких розділів “Шахи”, “Фрашки”, “Пісні” і “Трени”. У попередньому слові “Чорноліський співець” перекладач наголошував:

“Творчість Кохановського виросла на добре зораному попередниками грунті і свідчить про високий рівень польської поетичної культури в тодішньому слов’янському світі. Популярність поезії Кохановського переконливо підтверджує те, що протягом півстоліття після смерті поета його ліричні твори витримали 12 видань; 12 разів виходили до 1639 року і “Фрашки”.

Переклади П.Тимочка справляють приємне враження, бо автору вдалося зберегти не тільки усі прикметні особливості авторського стилю, а й дух часу. Відчувається тут і глибока, органічна народність польського генія, його патріотизм, людяність, що стала могутнім стимулом для розвитку не тільки польської, а й сусідніх слов’янських культур, за слушним визначенням Миколи Бажана.

О, Мудросте! Якби купить тебе можливо!

Тож, кажуть, тільки ти з розсудком, справедливо

Всім правити могла б, загладжувати смути,

Сливе що в янгола людину обернути.

Вона б тоді турбот не знала, ні страждання,

Ні злих пригод життя, страхів та вболівання.

Бо легковажиш ти людські на світі справи,

На скарги наші всі, на радощі й забави...

Так само дивишся... (С.122)

Перекладач прагне бути гранично прикутим до оригіналу, не зрадити експресивної індивідуальності автора. І це здебільшого йому вдається. Разом з тим він намагається наблизити середньовічного співця до нашої сучасності, зробити його близьким і зрозумілим людині ХХ століття. Це непросто, адже треба переломити давні тексти крізь призму нового бачення і відчуття. В цьому плані чи не найкращими видаються мені фрашки з їх іскрометною іронією, тонким гумором, часто нищівним сарказмом і незмінним дидактичним навантаженням.

Ні золото, ні друзі, ні чесноти

Нас не спасуть від злигоднів, турботи;

Проклята Заздрість ані дня-години

Не зводить ока пильного з людини.

Сама не з’їсть, а лає безпричинно,

Чужого лиха вигляда невпинно.

Від неї лиш одне у нас спасіння:

Набратися і мужності, й терпіння.

(“Про заздрість”)

“З багатьох пісень і фрашок, – наголошував у передмові перекладач, – світить нестримне сяйво життєрадісної поетової натури. Чеснота, слава, добре ім’я, нагорода за добро чи зло – ось слова, які часто зустрічаємо в його поетичній мові і які були для нього категоріями суспільними, етичними й естетичними”. (С.11).

До творчої спадщини чорноліського співця зверталося немало майстрів слова. Крім Дмитра Білоуса, назвемо хоча б Івана Гнатюка, Романа Лубківського, Володимира Лучука, Миколу Рябчука. Кожен з них вносив щось своє, оригінальне і неповторне у поетичний світ людяного генія і разом з тим допомагав краще зрозуміти його незглибимий поетичний всесвіт. Однак їх переклади – це тільки окремі зразки тимчасового захоплення, своєрідні фрагменти, які не дають уявлення про цілісну картину. Тому жоден з цих майстрів не може порівнятися з Петром Тимочком, який подарував українському читачеві найбільш повного Кохановського.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 



Реферат на тему: Петро Тимочко-перекладач

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок