Головна Головна -> Реферати українською -> Література українська -> Нелюди і люди в романі Л.Костенко Маруся Чурай

Нелюди і люди в романі Л.Костенко Маруся Чурай

Назва:
Нелюди і люди в романі Л.Костенко Маруся Чурай
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
12,99 KB
Завантажень:
72
Оцінка:
 
поточна оцінка 4.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 
Мета: утверджувати високі моральні цінності, прагнення зберег­ти кращі людські якості, робити добро; формувати вміння твор­чо осмислювати прочитане; розуміти красу слова поетеси.

Тип уроку: нетрадиційний.

Коли тривоги життьової

Тебе підхопить вітер злий,

По вінці сили трудової

У серце стомлене налий.

Нехай не виє самотина,

Як чорний пес за ворітьми!

Скажи крізь муку: я людина!

Зрадій крізь горе: я з людьми!

М. Рильський

I. Мотивація навчальної діяльності

Учитель. Шановні друзі! Швидко промайне ос­танній місяць навчального року, і ви сьогоднішні шко­лярі, станете на стежку дорослого, самостійного життя. А воно нелегке, іноді жорстоке, і постійно нагадує про це. І все-таки, не згинаючись під його тягарем, людина знову і знову встає, закликаючи на допомогу небачені резерви стійкості і сили. Витримати випробу­вання один раз — мало. Випробування — все життя, і людині, щоб зберегти гідність, треба постійно його вит­римувати, тобто жити.

Сьогодні на уроці, перекинувши місток від сучасно­го до минулого, давайте простежимо, як жили у цьому божевільному світі герої історичного роману у віршах Л. Костенко «Маруся Чурай», хто з них, пройшовши через помилки, сумніви і вагання, не схибив, не зрадив собі, своєму високому призначенню — бути Людиною.

(Оголошення теми і мети уроку. Зачитування і коментар епіграфа).

II. Сприйняття навчального матеріалу

1. Бесіда.

Учитель. Який у творі є для автора (і для, нас, читачів) критерій оцінювання людини?

Учні (передбачувана відповідь). Судовий процес над Марусею, ставлення до неї людей.

Учитель. Хто звинувачує Марусю?

Учні (передбачувана відповідь). Орина Бобренчиха, мати Гриця; Галя Вишняківна, Семен Горбань.

Учитель. Чи розумієте ви Грицеву матір? Адже вона втратила єдиного сина, єдину надію.

Учні (передбачувана відповідь). Дійсно, спочатку Грицева матір викликає співчуття, оскільки смерть дитини — страшне горе. Але потім ця жінка зароджує в моїй душі недовіру через те, що брудними словами кидає в Марусю, хоч знала її з самого народження, знала історію кохання Гриця і Марусі, як вірно і довго чекала її сина Чураївна з військових походів. Бобренчиха не раз запитувала у Марусі: «А чим же ми за це тобі віддячимо?» А на суді перед людьми мало не повію з неї робить.

Зачитайте сцену суду, зверніть увагу на слова свідка, козака Якима Шиби листа, прокоментуйте їх (від слів «Даруйте... я... незвичка промовляти...» до «І розуму дійшло у Чураїв»).

У розділі III «Сповідь» ми значно більше дізнаємо­ся про Бобренчиху, її чоловіка (Зачитати від слів «Бобренки, ті не дуже бідували» до «Лютіша стала до роботи вдвоє»).

Учитель. Зміст буття для Бобренчихи — дорівня­тися до Вишняків, розбагатіти. І поступово ця мета по­глинає її, робить її зажерливою, егоїстичною. Чоловік, по суті, непогана людина, чесна і працьовита, намагається її стримати. Але скоро відступає, бо слабкий духом, втрачає інтерес до життя і гине безглуздо, провалив­шись під лід. Тепер здійснити її мрію про багатство може тільки Гриць. Син бере участь у військових по­ходах, і матір не протестує, бо сподівається, що в його кишенях забряжчать золоті талери. Коли ж Бобренчиха переконалася, що війна скоріше подарує каліцтво або смерть, ніж скарби, вона привертає свою увагу до особистої долі хлопця. Красуня Маруся її не влашто­вує, бо бідна. І стара постійно її ганьбить в очах Гриця, гризе його за те, що не хоче він «добра» для себе і матері, аж поки не примушує його заручитися з бага­тою Галею Вишняківною.

Дуже нагадала мені Бобренчиха матір Лукаша з драми-феєрії «Лісова пісня». Ці жінки обмежені, егої­стичні, обидві захищають ідеали обивательського щас­тя. В силу своєї душевної сліпоти вони навіть не розу­міють, що руйнують життя своїм дітям.

Проти Марусі на суді виступає також Галя Вишняків-на. Обмежена, пихата, самовпевнена, бо знає, що вона доч­ка «значного чоловіка». Глуха до пісні. Через душевну убо­гість у Галі немає вміння любити. Одне з найкращих людсь­ких почуттів підміняється бажанням вийти заміж. От і готує Галя собі придане, «все вишиває прошви подушок».

Учитель. Ці влучні характеристики Галі («глуха до пісні», «все вишиває прошви подушок») дала Мару­ся Чурай. Але вона весь час собі дорікає, боїться бути несправедливою до Галі.

Учениця-Маруся (читає напам'ять).

(Розділ III. Від слів «А може, я несправедлива до неї?» до «Ото женився — і все»).

II. Проблемне питання

— Якою ж повинна бути дружина? Яка роль жінки в сім'ї?

1. Продовження бесіди.

Учні (передбачувана відповідь). Жорстокість до Марусі виявляє полтавський війт Семен Горбань: «Оскаржену на квестію віддати. І хай із нею поговорить кат». Мабуть, дуже хоче він дого­дити багатому родичу Вишняку. Сам злодій («з комори мєстой потай дьоготь крав»), обмежений і ниций духом, він не може збагнути велич обдарування Чураївни, тому на слова Іскри про те, що, вбиваючи Марусю, вони роз­правляються з піснею, він відповідає: «При чому тут пісні? Вона ж на суд за інше зовсім ставлена».

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 



Реферат на тему: Нелюди і люди в романі Л.Костенко Маруся Чурай

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок