Головна Головна -> Реферати українською -> Література українська -> Розвиток української культури в другій половині ХХ ст.

Розвиток української культури в другій половині ХХ ст.

Назва:
Розвиток української культури в другій половині ХХ ст.
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
4,04 KB
Завантажень:
76
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 
РЕФЕРАТ
до диференційованого заліку
на тему:
Розвиток
української культури
в другій половині ХХ ст.
План
Десталінізація.
Літературне оновлення 60-х років.
Намагання нового кремлівського керівництва діста-ти ширшу підтримку неросійських народів, і особливо ук-раїнців, були частиною великого плану реформ.
У 1954р. з метою відзначення російсько-українського партнерства по всьому Радянському Союзу з надзвичайною помпезністю були проведені святкування 300-ї річниці Пе-реяславської угоди. На додаток до численних урочистос-тей ЦК КПРС обнародував тринадцять "тез", у яких до-водилася непохитність "вічного союзу" українців з росія-нами. В переддень святкування було створено ряд пафосних художніх творів, які мали на меті відобразити важливість цієї події. Створені вони були на догоду комуністичній партії та радянському уряду.
У 1956 р. на XX з'їзді партії М. Хрущов виголосив одну з найдраматичніших у радянській історії промов. Ця про-мова стала сигналом до десталінізації. За нею почали відбу-ватися помітні позитивні зміни в житті країни. Так, було ослаблено ідеологічні настанови, що стало початком "відли-ги" в культурному житті.
Спочатку українці реагували на ці зміни з обережністю, якої вони навчилися за часів сталінщини. Але коли стало ясно, що критика культу особи Сталіна ведеться відверто і широкомасштабне, вони приєдналися до неї з цілим по-током власних скарг і вимог. Як і належало сподіватись, особливо сильно звучало невдоволення у середовищі діячів культури. Одним із перших пролунало звинувачення за той жалюгідний стан, у якому опинилась українська мова. Інте-лігенція, студенти, робітники й навіть партійні чиновни-ки — всі повторювали: особливий статус в СРСР російської мови ніяк не означає, що українська мова повинна зазнавати дискримінації. Такі гасла, як "Захистімо україн-ську мову!" та "Розмовляймо українською!", дедалі часті-ше лунали по всій республіці, особливо в середовищі сту-дентства університетів.
Іншим питанням, що стало обговорюватися, був занепад української науки. Частина істориків виступила проти жор-стокого ідеологічного контролю Москви в їхній галузі, що призвів до "зубожіння історії". У 1957 р. українські історики дістали дозвіл заснувати власний часопис під назвою "Україн-ський історичний журнал". Через два роки почалася публі-кація Української Радянської Енциклопедії. За цим пішли такі вагомі багатотомні публікації, як "Словник української мови", "Історія української літератури", "Історія українського ми-стецтва" й дуже деталізована "Історія міст і сіл України". З'явилися численні україномовні журнали з природничих та суспільних наук. Українська інтелектуальна еліта збиралася використати створені десталінізацією можливості для поши-рення сучасних знань українською мовою.
Оскільки Хрущов визнав, що багато жертв сталінського терору були репресовані незаконно, дедалі гучніше луна-ли вимоги їхньої реабілітації. Першими, кому посмертно повернули добре ім'я, стали фундатори націонал-комунізму М. Скрипник та М. Хвильовий. Незабаром уже пропо-нувалося реабілітувати ключові постаті діячів культури дра-матурга Миколу Куліша, театрального режисера Леся Кур-баса, кінорежисера Олександра Довженка й видатного мислителя XIX ст. Михайла Драгоманова.
Позаяк відновлення доброго імені цих діячів торкалося такого політичне чутливого питання, як культурна незалеж-ність України, комуністична партія реагувала на ці вимоги обережно й неоднозначне. Але той факт, що українська інтелігенція продовжувала добиватися реабілітації згаданих діячів, свідчив про те, що ідеї репресованих і надалі збері-гали свою притягальну силу.
Половинчастість радянських реформ особливо вирізня-лась у царині освіти. Так, у 1958 р. була запроваджена ре-форма освіти, деякі положення якої торкалися мовного питання: школярі були зобов'язані вивчати рідну, але та-кож обов'язково російську мову.
Реформа передбачала право батьків вибирати мову на-вчання для своїх дітей. На практиці це означало, що мож-на навчатися в Україні й не вивчати української мови.
Українська культурна еліта в цих умовах вдається до нових спроб розширити межі творчого самовираження.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 



Реферат на тему: Розвиток української культури в другій половині ХХ ст.

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок