Головна Головна -> Реферати українською -> Література українська -> Григорій Сковорода (1722—1794)

Григорій Сковорода (1722—1794)

Назва:
Григорій Сковорода (1722—1794)
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
5,73 KB
Завантажень:
512
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 
Реферат на тему:
Григорій Сковорода (1722—1794)


Григорій Савич Сковорода — видатний письменник і філософ ХVIII століття, гуманіст, просвітитель, представник демократичної культури українського народу.
Народився 3 грудня 1722 року в козачому містечку Чорнухи на Полтавщині, в сім’ї незаможного селянина-козака. Діставши початкову освіту в місцевій народній школі, у шістнадцять років вступив до Києво-Могилянської академії, яка була тоді єдиним вищим навчальним закладом в Україні. У часи його студентства (1738—1750) Київська академія переживала добу піднесення після реформи в дусі Відродження й гуманізму. Цю реформу розпочав Феофан Прокопович, колишній ректор і професор Академії, а продовжував учитель Сковороди Георгій Кониський. У 1742—1744 ро-ках, ще будучи студентом, Григорій Сковорода два роки співав у придворному хорі цариці Єлизавети в Петербурзі. Він грав на кількох інструментах: сопілці; флейті, скрипці, гуслях, бандурі; сам писав мелодії до своїх віршів. Восени 1744 року цариця разом зі своєю капелою приїхала до Києва, і молодий Григорій вирішив продовжувати навчання в Києво-Могилянській академії. Незавершивши курс навчання, він залишає стіни академії і супроводжує генерала Вишневського під час його поїздки по Європі. Сковорода подорожує від університету до університету, побував у Польщі, Угорщині, Австрії, Чехословаччині.
Повернувшись на батьківщину, Григорій Савич стає викладачем поетики в Переяславському колегіумі, одразу ж виявляє себе як педагог-новатор. Відкидаючи традиційні церковно-схолас-тичні правила поетики», Сковорода обстоює нову, силабо-тоніч-ну (засновану на закономірному чергуванні наголошених і ненаголошених складів) систему віршування. Оригінальний курс не подобався переяславському єпископові, через конфлікт Сковороду було звільнено, і він стає домашнім учителем.
Переяславський період — важлива віха в житті Сковороди. Саме в цей чає остаточно формується його світогляд як просвітителя, демократа, визначаються основні творчі принципи як прогресивного письменника та філософа. Написані в цей період поетичні твори автор об’єднав у збірку «Сад божественных пbсней». Пізніше Сковорода викладає в Харківському колегіумі поетику, синтаксис, грецьку мову, етику. Але викладання Сковороди, що сам був вихідцем з народу і виступав носієм ідей народолюбства всупереч середньовічній схоластиці, викликало незадоволення духовної влади. Філософа звинувачували в богохульстві, у намаганні підірвати основи існуючого суспільства.
Гнаний політичними ворогами, але вірний своїм переконанням, упевнений у тому, що щастя людини не в почестях і розкоші, а в самопізнанні, у трудовій діяльності, Сковорода обирає свій шлях у житті: стає мандрівним філософом, народним учителем і співцем. Останні двадцять п’ять років свого життя поет у сірій селянській свиті, з торбиною за плечима з кількома улюбленими книжками мандрував від села до села.
Уже будучи тяжко хворим, Сковорода оселився в селі Іванівці поблизу Харкова (тепер село Сковородинівка), де й помер 9 листопада 1794 року. На надгробку, згідно з заповітом видатного просвітителя, зроблено напис: «Мир ловил меня, но не поймал».
Час, коли Сковорода перебував серед народу, був особливо плідним у його багатогранній творчості. Він пише свої філософські й педагогічні трактати «Наркисс» («Узнай себе»), «Асхань», «Алфавит, или Букварь мира».
У системі філософських поглядів Сковороди важливе місце посідає принцип самопізнання, вчення про природжену творчу працю людини. Кожну людину філософ розглядає як «мирок малый», що криє в собі невичерпні творчі можливості для досягнення особистого, всенародного та загальнолюдського щастя на землі. Сковорода мріяв перебудувати хижацький світ шляхом переважно внутрішнього перевиховання, удосконалення. Пізнавши себе, кожна людина пізнає свої здібності, свої творчі нахили, своє природне місце в суспільстві та суспільній праці. Ця теорія «сродної праці» скерована була проти феодально-кріпосницького ладу, проти сильних світу гноблення, що займають пости не по «сродності», а заради наживи.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 



Реферат на тему: Григорій Сковорода (1722—1794)

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок