Головна Головна -> Реферати українською -> Література українська -> Строфіка

Строфіка

Назва:
Строфіка
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
11,73 KB
Завантажень:
471
Оцінка:
 
поточна оцінка 4.3


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6 
Реферат
на тему:
Строфіка


Строфа (грецьк. strophe — поворот, зміна, коло) — фонічно викінчена віршова сполука, яка повторюється у поетичному творі, об’єднана здебільшого спільним римуванням, представлена інтонаційною та ритміко-синтаксичною цілісністю, відмежована від аналогічних сполук помітною паузою та іншими чинниками (закінчення римованого ряду, відносна змістова завершеність). Простіше кажучи, строфа — це група віршованих рядків, об’єднаних одною думкою, інтонацією, порядком римування і відокремлена від суміжних віршових сполук великою паузою.
Строфа — найбільша ритмічна одиниця віршованого твору. Римо — ритмічний малюнок у кожній строфі одного вірша майже завжди однаковий, що надає стійкості ритму віршованого твору. В цьому полягає ритмотворче значення строфи.
Термін «строфа» виник в античній трагедії, означав відтинок пісні, що виконувався між двома поворотами в урочистій процесії хору (обидві однаково побудовані частини називалися строфою та антистрофою).                
Класифікація строф звичайно відбувається за кількістю рядків у них. Наймінімальнішою строфою вважається двовірш (дистих), максимальною — вісімнадцятивірш, де береться за основу схема римування. Але окремі науковці (І. Качуровський, В. Марков) виділяють найпростіший вид строфи моностих (від грец. monos — один). Дослідники вважають, що українські прислів’я, приказки, загадки, примовки і таке інше чи не в переважній своїй більшості — моностихи (із внутрішніми римами або без них).
Наприклад:
«До булави треба голови».
«Знайшов — не скач, згубив — не плач».
«На язиці медок, а на думці льодок».
«Утішеніє, коли в кишені є».
«Сердите не буває сите».
«Сімсот соколят на одній подушці сплять».
(Соняшник).
І. Качуровський вважає, що до моностихів можна відносити й «крилаті вирази» літературного походження, вирвані з контексту творів і вживані у вигляді гасел, афоризмів:
Борітеся — поборете
Вам Бог помагає,
з вами правда.
(Тарас Шевченко).
Чимало лаконічних віршів — «інкрустацій» у Ліни Костенко. Є серед них і моностихи:
Не живемо, а вибачаємось.
Хтось завжди зазирає у вікно.
Хтось потайки обнишпорює душу.
Хтось на людей нацьковує юрму.
Я все щось мушу, мушу, мушу!
А, власне, що я винна і кому?!
(Ліна Костенко).
Або:
Поети, не катуйте читача!
То непрощенно — гріх багатослів’я.
Коротко — як діагноз.
І хоч трошки надії
(Ліна Костенко).
За допомогою більших, ніж звичайно, інтервалів між рядками, авторка підкреслює, що цей вірш складається із чотирьох строф-моностихів. Кожна з них звучить як самостійний афоризм, але заразом це — частини більшого цілого. Нерідко моностихи сусідять з іншими строфами.
Дистих або двовірш — найпростіша строфа, написана будь-яким розміром, що складається з двох рядків, об’єднаних спільною римою (трапляється і неримована) та викінченою думкою з виразними ознаками лаконізму й афористичності. Дистих широко вживається як окремий твір. Схема: аа. Наприклад:
Що доля нелегка — в цім користь і своя є. а
Блаженний сон душі мистецтву не сприяє а
(Ліна Костенко)
Або:
Згадала плечі і вуста, і щем, і дим... а
Облиш уже цього хреста, і менше з тим. а 
А розум не перепиня навалу снів. б
Чи хочу я цього щодня? Напевно, ні. б 
Якби й хотіла, все одно не вірю снам. в
Світає. Люди, за вікном весна, Весна! в
(Леся Романчук) 
Але дистихом не можна називати будь-які два рядки, виділені з вірша, хоч би й об’єднані парним римуванням. Дистихи часто бувають самостійними творами (епіграми, епітафії тощо). Зустрічаються чотиривірші з такими римуваннями, але в них найчастіше чергуються пари рядків з чоловічими та жіночими римами. Форму дистихів мали силабічні вірші. Антична поезія знала спеціальну форму двовірша — елегійний дистих. У східній поезії дистихами були так звані бейти.
Терцет (італ. terzetto від лат. tertius — третій) — тривірш, трирядкова строфа, що складається з трьох рядків, і всі три або два з них римуються між собою: aaa, aба, ааб.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6 



Реферат на тему: Строфіка

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок