Головна Головна -> Реферати українською -> Література українська -> Переселення українців з Надсяння в 1944-1947 pp. у спогадах самих переселенців

Переселення українців з Надсяння в 1944-1947 pp. у спогадах самих переселенців

Назва:
Переселення українців з Надсяння в 1944-1947 pp. у спогадах самих переселенців
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
14,26 KB
Завантажень:
466
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7 
Реферат на тему:
Переселення українців з Надсяння в 1944-1947 pp. у спогадах самих переселенців


Надсяння — територія, що розташована вздовж річки Сян, ще з княжих часів належала до Київської Руси, згодом до Галицько-волинського князівства. З 1340 року попадає в склад Польщі, відтак в склад Австро-Угорської монархії, після Першої світової війни знову ввійшла в склад Польщі, а по утворенню нової карти Европи після Другої світової війни опинилася за лінією Керзона знову у складі Польщі. Це багаті землі, на яких споконвічне дсили і трудились українці. Та не судилось їм за велінням долі залишитись там назавжди. За угодою, яка була укладена між Комітетом Національного Визволення Польщі та тогочасним урядом УССР 9 вересня 1944 p., українське населення повинно було бути переселене з території Польщі на територію УССР. За названою угодою переселення повинно було здійснюватися виключно на добровільних засадах. На жаль, цей пункт угоди був порушений, зокрема з польської сторони, і часто ці порушення мали насильницький характер, а подекуди супроводжувались навіть терором та спричинили численні людські жертви. При Львівській історико-просвітницькій організації «Меморіял» створено комісію з вивчення обставин українсько-польських переселень в післяокупаційний період, яка провела пресове анкетування переселенців з Надсяння. Про те, що вони були примусово виселені з докорінно рідних земель Надсяння, ствердили 72% опитаних. Найвищого апогею насильницькі виселення досягли в 1945 році (про це вказали в анкетах 44.5% опитаних переселенців) і в 1946-му — 30%. Перевозили переселенців з рідних місць в антисанітарних умовах. Це підтверджують результати соціологічного дослідження: 96% переселенців стверджують про антисанітарні умови переїзду.
Опитані люди в основному середнього і старшого віку. Але найбільш активними виявилися 60-70-річні. Їх — 51.2%. Вони, крім анкет, надіслали нам листи-спогади, які стверджують історичну правду про ці трагічні події. Надамо їм слово. Ось як згадує своє переселення Г. М. Онишко: «В нашому селі Стебенець Перемишльського повіту було 150 дворів, з них 7 поляків, 10 євреїв, а всі решта українці, були виселені 5 вересня 1945 p. Перед цим польські власті ще сказали здати зерно, хто здасть — той буде обивателем Польщі' і залишиться. Люди зібрали все зернятко і звезли до читальні. А новий урожай ще був не обмолочений в стодолах. Після обіду в село приїхала польська армія, окружили село і сказали до 10 хвилин зібратися і виїхати. Що могли, взяли на віз — одяг, взуття, перини, решту майна залишили. Тато тягнув віз, а ми пхали, бо коня нам вкрали під час одної "акці"' (в 1945 p. польська армія і поліція весь час проводили акції, під час яких грабували і вбивали людей, третя частина села згоріла). Доїхали до станції Медика, там два тижні стояли під відкритим небом, чекали на вагони, не мали що їсти. Потім погрузили в товарні вагони нас і худобу і майно і повезли на Україну» .
А ще інший спогад. Помайда Василь Степанович із с. Кречків Перемишльського повіту: «Були гарні вересневі дні 1945 p. Школа не працювала, двері були чомусь закриті. Мені було 10 років. Батьки привчали пасти корів. Хоча ранком була неохота підніматися разом із сонцем і роси холодні допікали, но зате на душі радощів було безмеж. Не пам'ятаю, який то день був у тижні, но добре пам'ятаю цей останній день мого дитинства на рідній землі. Корів, як правило, зранку пасли приблизно три-чотири години. Трави були буйні, і корови встигали напастись за цей короткий час. Коли гнали корів до села, то побачили щось неймовірне. Кругом крики, шум і плач. В нашому дворі я побачив польських 'жовнірів' — так у нас називали солдатів польської армії. Вони викрикували і забивали вікна дошками навхрест. Добре закарбувались мені слова одного вояка, який кричав: Хцеш, кабане, України? Там маш на всходзє Україну, марш з землі польськей'. Нас силоміць повиганяли з хати, не дозволили навіть хліб витягнути з печі (мама завжди один раз в тиждень пекла хліб).

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7 



Реферат на тему: Переселення українців з Надсяння в 1944-1947 pp. у спогадах самих переселенців

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок