Головна Головна -> Реферати українською -> Література українська -> Павло Грабовський (1864—1902)

Павло Грабовський (1864—1902)

Назва:
Павло Грабовський (1864—1902)
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
6,19 KB
Завантажень:
197
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 
Реферат на тему:
Павло Грабовський (1864—1902)


Ім’я Павла Арсеновича Грабовського тісно пов’язане з літературним процесом другої половини XIX ст., коли українська поезія посіла визначне місце в духовному й естетичному розвитку народу.
Народився П. Грабовський в селі Пушкарному Охтирського повіту Харківської губернії (тепер село Грабовське Сумської області) 11 вересня 1864 року. Батько, що служив паламарем, рано помер, залишивши п’ятеро дітей. Родина жила у великій бідності.
П. Грабовський навчався у місцевій церковно-парафіяльній школі, а на десятому році життя став учнем Охтирської бурси. З 1879 р. Павло Грабовський навчається в Харківській духовній семінарії. У цей час вступає в організацію народників «Чорний переділ» і мріє всі сили, навіть життя, віддати за народ. У вісімнадцятирічному віці Грабовського за переховування забороненої літератури було заарештовано, виключено з семінарії і вислано в рідне село Пушкарне. Саме на цей час припадає початок творчості поета. Він писав, незважаючи на поліцейський нагляд (кінець 1882 — весна 1885 р.).
Після закінчення «домашнього арешту» розпочалася військова служба. За протест Грабовського проти знущань офіцерів над солдатами його відправляють у Ташкент, але по дорозі заарештовують і повертають до Харкова для слідства «за належність до «Чорного переділу». Чимало часу тривали слідство й суд, після чого поета було вислано на 5 років до Сибіру (в Іркутську губернію). Важким і виснажливим був шлях поета по арештантських пересильних етапах, єдиним полегшенням якого була дружба з Надією Костянтинівною Сигидою, людиною великої душі і мужнього серця.
Учителька з Таганрога Н. К. Сигида була заслана на каторгу за переховування на квартирі різних матеріалів друкарні «Народна воля». Сигиду направили в жіночу тюрму на Кару, де на неї чекала трагічна смерть. Карійська трагедія 1889 року сколихнула всю країну. Цій мужній людині П. Грабовський присвятив близько 18 поезій. Найвідоміша з них — «До Н. К. С.».
Поет називав її своєю «зорею ясною», своєю музою. Із хвилюванням він розповідав про трагічну смерть Сигиди і її трьох товаришок, що тієї самої ночі померли, прийнявши отруту як протест проти закатування Сигиди. Але страждання не послаблюють поета, а зміцнюють сили, саме про це він говорить у вірші «В далечінь». П. Грабовський разом із іншими засланцями складає і підписує протест «Русскому правительству», за що його було кинуто до тюрми на три з половиною роки. Там він пише чимало творів, перекладає М. Некрасова, Й.-В. Гете, О. Пушкіна.
Спочатку Грабовського було засуджено на каторгу, але замінено поселенням у Вілюйську. У 1896 р. він переїздить до Якутська, а згодом, знесилений, хворий оселяється назавжди в Тобольську. Здоров’я письменника було підірване постійними засланнями, матеріальними нестатками. Він боляче переживає розлуку з Україною. Туга за рідним краєм особливо посилилась в останні роки. І це відбито в багатьох його творах.
12 грудня 1902 року П. Грабовського не стало. За життя П. Грабовського його оригінальна поезія й численні переклади побачили світ у збірках, виданих у Львові і Чернігові: «Пролісок» (1894), книжки перекладів «Твори Івана Сурика» (1894), «З чужого поля» (1895), «З півночі» (1896); сюди ввійшли «Співи й переспіви», книжка перекладів «Доля» (1897), збірка оригінальних і перекладених творів «Кобза» (1898), «Хвиля» (1899, перекладна поезія). Незважаючи на складні обставини свого життя, важку хворобу, Павло Арсенович створив прекрасні зразки оригінальної поезії, дав чимало перекладів поетичних творів різних народів, написав ряд літературно-критичних праць, низку публіцистичних статей.
Тематика віршів П. Грабовського дуже різноманітна, в якій значне місце відводиться темі активної ролі митця і поезії в су-спільному житті. Одним з кращих творів на цю тему є вірш «Я не співець чудовної природи», який є продовженням і розвитком думок письменника, викладених у статті «Дещо про творчість поетичну». Від початку до самого кінця твору звучить тверда впевненість у тому, що «світ з турботами всіма» все ж озветься у серці співців.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 



Реферат на тему: Павло Грабовський (1864—1902)

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок