Головна Головна -> Реферати українською -> Література українська -> Проза А.Барбюса і О.Гончара: своєрідність художніх систем

Проза А.Барбюса і О.Гончара: своєрідність художніх систем

Назва:
Проза А.Барбюса і О.Гончара: своєрідність художніх систем
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
14,06 KB
Завантажень:
350
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7 
УДК 809.91(4 УКР.).+809.91 (4 ФР.)
М.Х.Гуменний
Проза А.Барбюса і О.Гончара: своєрідність художніх систем
У статті досліджується своєрідність художніх систем антивоєнних романів АБарбюса «Вогонь» і О.Гончара «Людина і зброя», акцентується увага на діалектичному поєднанні автобіографічності і художнього вимислу, публіцистичності і метафоричності.
Ключові слова: художня система, публіцистичність, метафоричність, жанрові форми, авторська позиція, внутрішній монолог, стильові особливості.
Оригінальне онтологічнопсихологічне осмислення моральних начал людської екзистенції реалізується у книзі пророка Ісаї, що позначена напруженим внутрішнім аналітизмом, де важливою мотивацією виступає трагічне переживання людиною життєвої ситуації. На сторінці 681 Біблії читаємо:
«Земля ваша спустошена, огнем спалені ваші міста, поле ваше, на ваших очах поїдають чужинці його,
з того всього пустиня, немов з руйнування чужинців!..» [1, с.681].
Ця розгорнута метафора є серйозною аналогією до глибокозмістовних антивоєнних романів АБарбюса і О.Гончара, в яких осмислюються злободенні філософські проблеми XX століття.
Дослідження антивоєнного роману в історикотипологічному аспекті дає надзвичайно необхідний і багатий матеріал для вивчення не лише жанровостильових особливостей прози АБарбюса і О.Гончара, а й для подальшого з'ясування їх творчої індивідуальності і самосвідомості та пізнання літературного процесу в більш широкому міжлітераіурному контексті. Як прозаїки і мислителі, як особистості, що глибоко переймалися долею людини на війні, соціальними, філософськими і моральними проблемами епохи, АБарбюс і О.Гончар найбільш яскраво проявили себе в антивоєнному романі. Але конкретний істориколітературний матеріал набуває і самостійного значення, оскільки в ньому простежується типологія жанрових форм та їх подальше естетичне функціонування в часі і просторі.
Будьякий художній твір, до якого б роду чи жанру він не належав, безумовно, несе на собі відбиток особистості свого творця, являє собою своєрідне вираження авторської позиції.
Співвідношення особистості митця і того літературного образу, який виникає при читанні художніх текстів, завжди викликало і продовжує викликати значний інтерес літературознавців, оскільки слугує особливим ключем до аналізу твору, з'ясуванню його специфіки чи типовості, введенню його в певний соціокультурний контекст. Одним із продуктивних шляхів у дослідженні відносин деміурга і тексту (чи текстів) може бути застосування історикотипологічного методу вивчення, що дозволяє здійснити важливий зріз у площині, що відкриває конкретний аспект досліджуваного феномена.
Не можна не помітити певної спільності в антивоєнних романах А.Барбюса і О.Гончара. Основа у них у багатьох відношеннях автобіографічна. Можна зрозуміти читачів, які інколи ототожнюють оповідне «я» з дійсним «я» самого письменника. Звичайно, уявлять собі так, що митець, який веде повістування від першої особи, розповідає про справжні події свого життя, помилкова точка зору, і все ж розмежування двох «я» авторського і людського в кожному випадку відбувається порізному. ЛБарбюс і О. Гончар, наприклад, прагнули, щоб авторське «я» сприймалося як «я» узагальнене, щоб читач помітив у ньому певні риси свого власного людського «я». Цей естетичний принцип осмислював Лессінг у «Гамбурзькій драматургії». Тут доречно навести яскравий приклад з творчості І. Франка, який про свою книгу «Малий Мирон й інші оповідання» писав, що його оповідання мають автобіографічний характер. Матеріалом йому слугували власні спогади, але не можна їх сприймати без застереження як частини біографії, бо в них наявні «артистичні змагання». Отже, без вимислу неможлива художність, бо вимисел «удосконалює» зображення з метою надати йому найбільшої переконливості, поглиблює його смисл. Крім того, вимисел сприяє глибшому проникненню в суть відповідних явищ життя і розкриття його закономірно стей.
Аналогічний істориколітературний факт можна навести із творчості Ремарка, пригадавши його роман «На Західному фронті без змін».

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7 



Реферат на тему: Проза А.Барбюса і О.Гончара: своєрідність художніх систем

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок